Глава 10. Електрика викликали?

— Марку Платоновичу, – дівчина стрільнула поглядом смарагдових очей, – А куди ж ми з вами поїдемо у весільну подорож?

Наскільки пам’ятав чоловік, їй було близько двадцяти років, але щоб задавати такі питання майже незнайомій людині? У Марка просто забракло слів, а букет впав на підлогу. Механізм генерування влучних і доцільних відповідей дав збій.

— Милий, вам більше подобаються Гаваї чи Гаїті? – не вгавала донька великого бізнесмена, не звертаючи увагу на улюблені квіти, які розсипалися по підлозі.

— Гаваї, – машинально вирвалося у Соболевського.

— А чому? – надула пухкі губки Сніжана, – Усі відомі зірки відпочивають на Гаїті.

Мимоволі у чоловіка вирвався нервовий смішок.

«Я навіть не міг подумати, що цій Інстакрасуні не передалось ні краплини розуму її геніального татка. Хто ж міг таке припустити, що вона не в змозі відрізнити країну третього світу від відомого куроту», — роздратування залізним кулаком стиснуло горло.

— Розумієте, Марку Платоновичу, після нашого з вами одруження я планую завести двох чарівних малюків. Ви хочете першого хлопчика чи дівчинку? Хлопчика я б назвала Стефаном або Грегорі, а донечку Стелла або Мері. Який варіант вам подобається більше? – зацікавлено кліпала повіками з пухнастими віями майбутня наречена.

Вилиці Марка залив густий рум’янець обурення, навіть йому, «акулі» бізнесу, в такій ситуації вдалося побувати вперше. Чоловік не знав куди подіти очі від здивування, але очікував на продовження абсурдної вистави.

— Мені подобається ім’я Сніжана, – ляпнув абищо.

— Йой, най буде! А давайте я буду вас називати на «ти», гаразд Маркушику?

— Кхм, а давай! – проголосив бізнесмен, заледве стримуючи себе від сміху.

«Мої бізнес-партнери випадуть в осад, коли я представлю їм свою нову дівчину. Який пафос, який театр! Цікаво, чому вона переді мною відіграє виставу? Почекаю розвитку подій», — Марк здивовано підняв праву брову, прораховуючи в голові можливі варіанти.

— Маркушо, за це потрібно випити, – Сніжана нахилилася до шухляди, звідки дістала пляшку коньяку. Від шоку він ледве не вдавився повітрям.

«Ось так проводять вільний час чарівні створіння з Інстаграму. Виставляють напоказ фруктові салати і смузі, а таємно пустують з напоями з більш високим вмістом алкоголю.»

— Сніжано, може ще зарано для коньяку? – спробував зупинити її чоловік, адже ще не настав вечір для благородного напою.

— Я з шістнадцяти років звикла, – дівчина граційно поставила на столик пузаті бокали.

— Що? – очі Соболевського полізли на лоб від здивування.

— Маркушо, ти ж не розкажеш моїй мамі? – сліпуче посміхнулася, демонструючи голлівудську посмішку.

— А татка ти не боїшся?

«Вистава затягнулася. Чому я досі спостерігаю за вибриками цієї дівулі? Невже вона потроху зводить мене з розуму? Що взагалі тут діється?» - думки чоловіка закружляли в шаленому вальсі.

— Мій любий татусь подивиться на це крізь пальці, – бестія наливала в бокали коньяк, попередньо вкинувши кілька кубиків льоду.

— Маркушо, поцілуєш мене? – на щоках спокусниці з’явився лихоманковий рум’янець, напевно, сьогодні вона вже встигла щось хильнути.

— Сніжано, ні, – чоловік відступив на кілька кроків, вивертаючись з її простягнутих рук.

— Чому? – модель ображено надула губки, – Ми ж майже заручені.

«Оце «майже» і прискорить мою втечу від нахабного дівчиська. Ноги моєї більше тут не буде. Нехай її татко підшукує іншого нареченого, а моя матуся хай краще навчиться розбиратися в людях», — подумки посміхнувся Марк.

— Вибач. Я не бажаю цілуватися з нетверезими дівчатами.

Несподівано за дверима почувся грюкіт. Хтось намагався висадити з розмаху броньовані двері.

— Сніжко, виходь! – пролунав розлючений рев.

— Я відкрию, – пробурмотів Соболевський і відчинив двері, не подумавши навіть викликати охорону.

— Ні! Ні! Тільки не це! – господиня апартаментів забула про недопитий коньяк і рвонула за ним.

— Привіт, Сніжко! – дівчину вхопив в обійми горилоподібний хлопець з татуюваннями і пірсингом, весь затягнутий у шкіру, – Куди сьогодні підемо? На заборонені бої чи уявимо себе вершками суспільства і чкурнемо у кіно? Там саме класний бойовик показують. Що думаєш, Сніжко?

— Ні, не придушіть мене! – прохрипіла шатенка.

— Проблемки зі здоров’ям? З яких пір такий офіціоз з коханим хлопакою? Не подобається, тоді можу відвезти тебе в зоопарк. Пофоткаємося із звірятами.

— Я вас не знаю. Ми бачимося вперше. Чому швейцар не повідомив мене про ваш прихід? – вдала із себе здивовану нахабна актриса.

— Сніжко, ти ж сама звеліла пропускати мене без попередження. Сказала, що мій прихід повинен бути для тебе сюрпризом, – новоприбулий ніяк не міг зрозуміти ситуацію.

— Хлопче, проблеми? – Марк натренованим рухом відтіснив відвідувача, але шатенка й не думала дрижати з переляку. На милому личку віддзеркалилось задоволення, їй явно подобалось, що двоє чоловіків зараз почнуть битися за неї – прекрасну принцесу.

— Легше-легше, – хлопець підняв руки вгору, – Давай поясню. Це моя дівчинка Сніжка, ми вже пів року зустрічаємось. А ось хто ти?

— Хм, а я – електрик. Приємно познайомитись. Бажаю щастя, а мені вже пора, – відкланявся Соболевський і поспішив збігти сходами, а не скористатися ліфтом.

— Маркушо, а як же селфі? – крикнула навздогін Сніжана-Сніжка.

— Красуне, ти мене проміняла на того хахаля? Відважного байкера на простого електрика? – незнайомець приступив до допиту.

— Ні, Гошо, я люблю тільки тебе … — Марк вже не чув звуків сварки. Вийшовши з багатоповерхівки, він з полегшенням сів у свій джип.

— Павле, відвези мене, будь-ласка, в мій улюблений ресторан, а тоді можеш бути вільним до завтра, – стомлено промовив.

— Ви хочете поїхати додому самостійно? – уточнив шофер.

— Так, – видихнув бізнесмен. Втома важкою ношею придавила плечі.