Глава 8. Не хочу більше бути з чоловіком!

— Навіщо так напружуватися заради мене? Кинув усі справи в офісі, щоб не залишати мене без нагляду? – здивовано запитала Мілана, – Захотілося погратися в шпигуна? Але в мене й так складається враження, що кінець вже близько.

— Кінець? – здивовані нотки з’явились у чарівливому голосі.

— Назвемо речі своїми іменами – наше розлучення, – брюнетка прискіпливо поглянула в сріблясті очі опонента.

— Не забувай, який сьогодні день, Кицюню, – нагадав Вадим Морозов своїй законній дружині, – Сьогодні річниця нашого весілля.

«І на кого я змарнувала дев’ять років свого життя? Чому я раніше не зустріла його», — вкотре в думках задала собі одне й те саме питання, на яке не знала відповіді.

— Міланочко, давай потихеньку піднімайся, пора їхати додому, – заворожуючи голосом, попрохав чоловік.

— Вадиме, досить на мені відточувати голос, який і камінь змусить тебе палко покохати. Дешеві прийоми зі мною не працюють. Ти ж не вважаєш мене змією, яку потрібно забалакувати, щоб не вкусила? – огризнулась Кицюня, бо чоловік за дев’ять років спільного проживання вже виводив із себе одним тільки виглядом.

Заради його клятого бізнесу вони перестали кудись виходити разом, припинилися поїздки на курорти, де вона могла розкошувати душею і тілом. Вадим повністю переключився на заробляння грошей, поступово віддаляючись від неї. Чомусь зараз йому захотілося врятувати шлюб, який давно роз’їхався по швах, та дружині він уже виявився непотрібним.

— Кицюню, ну не слід такого казати в наше свято, – в очах Морозова сяйнули іскорки веселощів, а на губах заграла спокуслива посмішка чоловіка, впевненого в своїй привабливості.

Мимоволі у підсвідомості харизматичного бізнесмена виник образ прекрасної золотоволосої косметологині. Серце прискорило стукіт від чарівного спогаду. Чомусь Вадиму до болю закортіло хоч ще раз побачити цього ангела, який граючись заволодів його бажаннями та думками.

— Що, нарешті задумався? Закінчились вагомі аргументи? – підколола чоловіка Мілана.

— Я згадую про нашу минулорічну домовленість, – Вадим обманув дружину, продовжуючи думати про Мартіну.

— Домовленість… Я щось не пригадую … — пробурмотіла брюнетка, масажуючи подразнену щоку.

— Минулого року на Балі ми дали обіцянку налагодити наші стосунки, – прошепотів чоловік, цілуючи ручку дружині.

— Пам’ятаю, як я собі на клопіт вирішила згодитися поїхати з тобою разом на курорт. Але ж ти раніше проводив перемовини в офісі, а на Балі розташувався прямо в номері. Кхм, : «Люба, йди на пляж без мене, інакше зірветься мій контракт з японцями», «Міланочко, зараз не до екскурсій, ти ж бачиш, мені треба бути присутнім на засіданні ради директорів».

— Кицюню, я ж тебе запросив на романтичну вечерю під пальмами? І там ми поклялися почати все заново.

— Вадиме, ти заснув від першої порції безалкогольного коктейлю, бо вів перемовини останні десять годин! Але твої клятви для мене нічого не означають! Після повернення додому ти залишився таким же – холодним і відстороненим. Чоловік, якого я кохала дев’ять років тому, безслідно зник.

— Вибач мене, сонечко. Справи не дають мені ні хвилини спокою. Я намагаюся робити все для нашої сім’ї, щоб ти ні в чому не мала потреби.

Мілана раптом згадала пікантну подробицю із життя чоловіка і мимоволі посміхнулася. Вона навіть не здогадувалася, як бідний, ніби церковна миша, красунчик зумів так стрімко розбагатіти, щоб задовольнити високу планку її татка. Очевидно, кохання до Кицюні зіграло в цій справі не останню роль.

— Заради грошей ти готовий на все, Вадиме Морозов? Наша колишня пристрасть так і не перетворилася на кохання. А справжнє кохання – це не метелик-одноденка, який так яскраво спалахує фарбами під полуденним сонцем, але вмирає з настанням сутінків. Невже ти хочеш зібрати докупи обривки почуттів? Знай, що це буде слабка пародія на оригінал, на безмежне кохання, – імпульсивно проголосила дівчина, вириваючи руку.

— Місяць, Кицюню, дай мені ще один місяць. Нам не повинні завадити налагоджувати відносини ні мої бізнесові партнери, ні твої гарячі прихильники, – просторікував Вадим і розумів, що не зможе дотримати свого слова, адже кохання до іншої вже пронизало серце.

— Гаразд, місяць. І не смій навіть жартома загравати з Веро, а то ця підозріла секретарка постійно пожирає тебе очима, – відмітила брюнетка.

— Ревнуєш, Кицюню, – спокусливо посміхнувся Морозов.

— Анітрохи, – холодно відповіла дружина.

— Я згоден на твої умови, – кивнув чоловік.

«Гра варта свічок, Кицюню. Особливо, коли стосується зв’язків і грошей твого татка. Але чи зможу я так просто забути Мартіну – це неземне створіння з очима ангела? Ні, забувати її я не хочу, та і не зможу. Вона стане моєю, як колись стала ти. Хоча з Марті зі мною коїться щось дивне… Один її погляд змусив забути про все на світі, мені вилетіло з голови, що я насправді приїхав проконтролювати дружину. На одну мить мені захотілося махнути рукою на свій невдалий шлюб, підхопити мого ангела на руки і забрати з собою. Знаю, Кицюня спить і мріє, якби розлучитися і відсудити мій бізнес, та час покаже хто від кого хитріший», — подібні думки вихором пронеслися в голові Вадима, але на обличчі не відобразилася жодна емоція.

Мілана присіла і потягнулася рукою до сумочки. Спритно витягнула пудреницю та тональний крем, щоб замаскувати шрам на шкірі.

— Доведеться і далі продовжувати грати закохану пару на публіці, – брюнетка спритно встала і попрямувала до виходу, але її зупинив оклик Вадима:

— Кицюню, зачекай! Я тебе віднесу до машини! – дівчина шоковано зупинилася.

«І коли мені ще випаде нагода покататися на руках успішного бізнесмена, якого дуже скоро чекає фінансовий крах?» — посміялася про себе крижана красуня.

Вадим легко підхопив дружину на руки і попрямував до дверей.

— Через декілька годин тебе вдома чекатиме романтична вечеря, – гаряче прошепотів на вухо брюнетці чоловік, але ніякої реакції в її очах він не побачив.