Глава 6. Він, або знайомство починається з обману

«Я не хочу більше любити! Я не хочу більше страждати!» — прохала сама себе дівчина, але не могла відвести погляд від обличчя чоловіка.

«Він тебе не зрадить», — серце впивалося шаленством кохання.

«Моє серденько! Яке ж ти нерозумне! Ти й минулого разу не відчуло халепи, яка ледь не призвела до непоправних наслідків»,— продовжувала внутрішній діалог, опустивши від хвилювання очі.

«Забудь про минулий раз. Що було – полином поросло. Перед тобою справжнє кохання, цей чоловік ніколи не причинить тобі болю. Довірся мені ще раз», — ніби виправдовувалося серце, відчуваючи млосну слабкість перед новим почуттям.

— Агов, Мартіно В’ячеславівно. Як ви себе почуваєте? День сьогодні занадто спекотний, чи не так? – голос шатена розбив на друзки бажання боротися з демоном кохання.

Усі надумані перепони зрадницькому почуттю розлетілися скляним кришивом. Світ красуні відтепер закружляв навколо Вадима Морозова. Секундний імунітет проти чарів чоловіка перетворився на нестримне бажання доторкнутися до його гладко виголених щік, яке запульсувало на кінчиках пальців.

— Все гаразд, – спромоглася на відповідь, – Напевно, від зміни атмосферного тиску у мене закрутилася голова. Я вас уважно слухаю, Вадиме, – голос трохи захрип від хвилювання, та це також можна було віднести на рахунок застуди від кондиціонера.

— Хочу у вас поцікавитися самопочуттям пані Мілани Морозової, – вкрадливо поцікавився красунчик. У душі заворушилася неприємна здогадка, різкий біль заперечення пронизав тіло.

«Мілана і Вадим? У них однакове прізвище. Простий збіг? Цього не може бути, але якщо в них одне прізвище на двох?! Вони одружені?!»

Мартіні виявилось не під силу осягнути несправедливу жорстокість дійсності. Але ж Вадим нічого не зробив поганого, а тільки вирішив поцікавитися у косметологині про стан здоров’я Мілани. Це вона сама навигадувала собі казна-що. Ось тільки не потрібно думати, нібито чоловік щось їй обіцяв чи посміявся над її несміливими почуттями. На мить знову відчула окриленість щастям, яке розсипалося попелом не встигнувши розцвісти. Марті ледве стримувала гарячі сльози, що спазмом здушили горло і прагнули пролитися на щоки океаном безнадії і відчаю.

«Я стійко пережила минуле розчарування, тому здолаю і цю неприємну ситуацію. Яких би мені зусиль не коштувало, я не буду навіть мріяти про Морозова. Я закрию навіки двері для почуття, яке називають коханням, а насправді воно приносить тільки біль і розчарування», — твердо вирішила Мартіна.

Проте в роздуми нав’язливою ідеєю проникла зрадницька думка: «А якщо моя гіпотеза хибна? Слід ненав’язливо поглянути на його праву руку, де зазвичай носять обручку. Чоловік може бути братом Мілани, а я вже зневірилась.»

Погляд ковзнув униз, зупинився на безіменному пальці правої руки, на якому … Ні, на превелике щастя, обручки не виявилось. Дівчину огорнуло теплою ковдрою щастя. Враз на душі полегшало, величезний тягар покинув совість, яка ніби розсміялася від полегшення. Але все-одно вирішила тактовно випитати правду в опонента:

— З вашою сестрою буде все гаразд. Я призначила кілька процедур для зведення шраму від опіку. Достатньо з’являтися до мене точно за графіком, щоб від дефекту не залишилося і сліду.

— Сестра … Так, моя люба сестричка. Я радий, що все добре, – і знову посмішка, яка примусила серце співати, – Будь-ласка, підготуйте рахунок, я сплачу за найдорожче лікування.

— Це моя робота. Не турбуйтеся за пані Мілану. В нашій клініці тільки краще устаткування, а спеціалісти регулярно проходять стажування за кордоном, – красуня забула про все, що думала, хоча завжди клялась собі не закохуватися в настільки звабливих чоловіків. А ще ж професійна етика!

— Ще раз дякую. Візьміть мою візитівку. Раптом виникнуть якісь проблеми. Розумієте, я завжди намагаюся бути в курсі.

— Так, звичайно.

Теплі пальці ще раз доторкнулися долоні Марті, вручаючи візитівку. Дівчині здалося, що весь світ закрутився у вихорі кохання, земля стрімко покотилася з-під ніг.

— Я сподіваюся, що ми з вами незабаром зустрінемося. До побачення, Мартіно В’ячеславівно, – востаннє голос Вадима огорнув медом розхитані від хвилювання нерви.

Несподівано чоловік не стримався, знову підхопивши руку дівчини. Один легкий порух – і він доторкнувся губами до чутливої шкіри тонкого дівочого зап’ястка. Хвиля жару розлилася поколюванням тонких голочок по тілу, щоки заграли яскравим рум’янцем, в очах замерехтіли золоті іскорки захоплення, серце заспівало від щастя.

— Що ви робите? Ану негайно припиніть. Я ж на роботі! – зойкнула Марті від несподіванки.

Дівчина, всупереч своїм бажанням, вирвала руку з ніжної пастки Вадима, але той лише хитро посміхався, примруживши очі. Різко розвернувшись, чоловік закрокував у протилежному від красуні напрямку. Мартіна ще кілька хвилин захоплено дивилася йому вслід, закарбовуючи жаданий образ у пам’яті. Автоматично притиснула до грудей руку, яку на прощання поцілував шатен.

«Він неодружений! Він би просто не зміг зраджувати нареченій чи дружині. Однозначно. Такі красені йдуть переможцями по життю, обираючи гідну пару назавжди. Я така щаслива від того, що Мілана його сестра. Проте, я все-одно не хочу закохуватись, бо це почуття позбавляє розуму і волі. Недарма говорять: «Той, хто опікся на молоці, дмухає на воду»», — гіркі думки обсіли Марті.

У почуттях панувало сум’яття, але вона не могла відірвати погляду від прямої спини чоловіка, який з собою забрав шматочок її багатостраждального серця.