Глава 3. Крижана красуня

Мартіна швидко віддалялася асфальтованою доріжкою. Квіти намагалися заспокоїти її ароматом і дивовижною красою, проте все було марним. Дівоче серце ніяк не могло стерти з пам’яті останню чверть години, коли Стас розтрощив вірну дружбу.

Ні, про це, так зване, романтичне освідчення вона аж ніяк не хотіла, та й не могла більше думати. Марті шалено кортіло повернути колишнього Станіслава – кращого друга ще з студентських часів, з яким (як не пафосно звучить) вона ділила горе й радість. Невпинний час стрімко летить вперед, поступово руйнуючи життя красуні.

Дівчина відчайдушно не бажала знову потрапити в пастку кохання. З неї досить! Кохання було її особистим ворогом, якого вкрай необхідно рубати при корені, не даючи розпуститися буйним цвітом. Знову наступити на ті самі граблі? Ні, тільки не цього разу і не з Станіславом. У чисту дівочу душу ядучою кислотою уп’ялася зрада друга, залишаючи по собі гірке клеймо страждання. Марті швидко закліпала очима, намагаючись стримати сльози, що час від часу бриніли на чорних віях.

«Я ще не готова зануритися у подібний шал пристрастей. Мені зараз не можна плакати, я забороняю сльозам литися. Що подумають мої клієнтки від вигляду косметологині з червоними очима? Краще поплачу вдома на самотині, але зараз категоричне «ні» сльозам і розпачу.»

Блондинка самотужки себе заспокоювала, шукаючи аргументи, які б виправдали вчинок друга. Чи вже колишнього друга? Серце калатало від шаленої напруги, руки мимовільно стискалися в кулаки. Стрімкий рух допомагав трохи заспокоїтись, налаштуватися на робочий лад.

Подібно вихору дівчина увірвалася в косметологічну клініку, де не тільки працювала останні два роки, а й проходила стажування. Ледве ніжка засапаної красуні встигла торкнутися підлоги, а густе волосся огорнути тендітну фігурку золотистим плащем, як до неї долетів командний жіночий голос:

— Мартіно, я до тебе неодноразово телефонувала. Тебе, напевно, не влаштовує робота в престижній клініці?

Блондинка різко зупинилася, а обернувшись, зустрілася поглядом із начальницею закладу Кларисою Олегівною. Світло-каштанове волосся було зібране у гульку на потилиці, що робило її схожою на сувору вчительку початкових класів. Чорна сукня класичного стилю з відкладним білим комірцем повинна викликати повагу у відвідувачів клініки. Окуляри в позолоченій оправі на ланцюжку, здавалось, були її візитівкою. Проте обличчя – гарне, доглянуте, без жодної зморшки, давало їй честь, як шефині елітного закладу.

Дівчина сполотніла від здивування, горло здавили спазми. Що ж таке сталося, що сама Клариса Олегівна розшукує рядову працівницю? Невже недостатньо на сьогодні потрясінь? У голові стугоніли думки про звільнення, та все виявилося не настільки критичним.

Начальниця всюди розшукувала Марті. Без попереднього запису в клініку звернулася дружина відомого бізнесмена, яка дуже не любила чекати. Примхлива багатійка бажала потрапити на прийом тільки до Мартіни, незважаючи на обідню перерву. Головна косметологиня Віра Іванівна самотужки розшукувала дівчину, яка мала законне право на обідню перерву.

Та коли до самої шефині надійшов дзвінок про термінове обслуговування особливої клієнтки, вона відразу вчинила бурю в склянці води. Кларисі Олегівні коштувало багато нервів, щоб заспокоїти примхливу відвідувачку, тому тепер вона бажала вилити злість на підлеглу. Жінка неодноразово набирала номер Мартіни з метою вчинити розправу, але та знаходилась поза зоною досяжності. Нарешті з вулиці прибігла засапана пропажа, яку невдоволено чекала керівниця.

— Вибачте, Кларисо Олегівно. У мене, напевно, телефон розрядився або мережа не ловила сигналу. Але я й так відлучалася тільки на сорок хвилин, – блондинка намагалася зібрати слова докупи.

— Гаразд, поговоримо пізніше у мене в кабінеті. Тепер миттю обслуговувати дуже вибагливу клієнтку. Тебе зачекалась важлива відвідувачка – Мілана Морозова. Від твоєї професійності залежить майбутнє нашої клініки. Хм, а також твій гонорар. Якщо ж твої послуги припадуть до душі вередливій багачці – тебе чекає підвищення і приємна добавка до зарплатні, – шефиня вміла ставити підлеглих на місце, але могла виявити щедрість, якщо людина на це заслуговувала.

— Уже біжу. Щось серйозне?

— Немає часу на розмови. Клієнтка забажала, щоб її вилікувала молода знаменитість столиці, тобто ти. Швидко біжи, поки вона не передумала, – Клариса Олегівна полегшено зітхнула.

— Гаразд, - погодилася блондинка.

Як часто підлеглі цитували шефиню: «Будь-яка примха клієнта повинна виконуватись, головне – не за свої кошти».

***

Молода косметологиня прискорила кроки. Здавалось, вона не так поспішає до клієнтки, як тікає сама від себе, намагаючись врятуватись від тривожних роздумів. Вихор думок вирував у голові, поступаючись місцем холодному професіоналізму. Дівчині не хотілося втрачати вірного друга, але покохати його їй ніяк не вдавалося. Вирішивши відкинути всі запитання на потім, рішуче покрокувала до пані Морозової.

«Мабуть, ця Мілана – дуже відома у вищих сферах, така собі «світська левиця». Інакше б дали поекспериментувати над її зовнішністю практиканту Кирюші, а не чекали мене з обідньої перерви. Цікаво, що сталося з цією примхливою пані? Либонь, зламала нігтик і замість манікюрниці, звернулася до косметологічної клініки. Доведеться пояснити різницю між нашим серйозним закладом і спа-салоном.»

Думки захопили Марті, дозволяючи відволіктись від проблем на любовному фронті. Перед блондинкою майже безшумно роз’їхалися двері до кабінету.

У кріслі сиділа приваблива відвідувачка, яка точно знала собі ціну. Клієнтка із задумливим виглядом дивилася у вікно, та при появі косметологині різко обернулася до дверей. Видно було, що красуня пишається довгим чорним блискучим волоссям та яскравими синіми очима, які виділялись бездонними озерами на ідеальному овалі обличчя. В одній руці багатійка тримала горнятко з ароматною кавою, червоними нігтями іншої вистукувала незрозумілий мотив.