щаслива квітка

Щаслива квітка

   На одній галявині в гущавині трав росла однесенька квітка. Не було їй ні з ким поговорити, ні з ким потанцювати і вирішила вона щастя свого пошукати, покинула квітка своє поле і пішла. Ходила вона широкими лугами, густими лісами та високими горами, але ніде того щастя не було. Аж дійшла вона до моря:

   − Не перейти мені цього моря. Подумала вона, і вирішила його обійти, йшла вона довго, довго, і вийшла на високу скелю, озирнулась кругом себе а там лише вода та скелі. Засумувала квітка та й каже сама до себе: − мабуть мого щастя на суші не існує, стрибну я у воду, може там воно на мене чекає, та й стрибнула у низ. Та море зустріло маленьку квітку солоною, холодною водою, вона ледь не загинула, але її побачив кит і відніс її на берег, та й питає:
   − Ти як у воді опинилась?
   − Та я щастя своє шукала, на суші не знайшла, думала може під водою є.
   − А можна і мені з тобою щастя пошукати. Запитав кит. Я тебе на спині через море перевезу.
   − Звичайно що можна, разом веселіше буде.
   Сіла квітка киту на спину і поплили вони. Довго вони плили і нарешті до краю моря дістались, а там заплили у велику красиву лагуну. На її березі росло стільки квітів що й не злічити. Побачила квітка всю цю красу та й каже:

   − Ну ось друже, я знайшла своє щастя. Залишусь я тут.
   − Тут і справді красиво і не тільки на березі але й під водою, тому  і я  тут залишусь. О так квітка і кит знайшли своє щастя.