26.3

Шхуна нахилилася, захиталася на хвилях. З кожною хвилиною Міку нудило все сильніше – до прогулянок на воді її організм ставився погано. В горлі різало через довгі промови, вітер бив прямо в очі, спричиняючи печіння та сльози.

– Спускайтеся.

Вона й не помітила, коли губернатор опинився поряд. Підтримав під лікоть, вказав на східці…

– Не зараз.

– Вони заспокоїлися. Нічого не станеться до приходу в порт.

– Хіба що Баміала викинуть за борт, але його вам не шкода. І не забувайте – серед нас є обдарований. Ви ж не думаєте, що він перетворився на птаха і полинув за хмари?

Туфлі відкотились убік, і утримувати рівновагу стало трохи легше.

– Ми повертаємося. – Даріан не збирався відступати. – Люди отямилися. Вам не треба більше їх провокувати.

– На вашу думку, я тут стараюся для них?

Він начебто зрозумів. Зійшов униз, прошепотів щось Мавку, покликав Баміала, відмахнувся від розгубленого Райла…

Міка відкинула бажання попросити води й відкашлялася.

– Для Леондара почуте від Блекки було одкровенням, – заговорила знову: голосніше і швидше. – Він постачав обдарованому тих, на кого той вказував, не ставлячи зайвих запитань, а після зустрічі з пані Чаррою у нього як полуда спала з очей. Підозрюю, що Соммер почав шантажувати свого наймача. Чаклунство – це не работоргівля і не заборонені медичні досліди, та й злочинець добре знав, що таке очищення вогнем. Але я забігаю наперед, перепрошую. Леондар мав хвору матір, якій не допомогло б і все золото світу. Щоб дати їй крихітний шанс повернутися до нормального життя, він зажадав лампу й собі – і розповів про Алланіду Франну.

– То була моя лампа! – перервав розповідь тонкий зойк. – Матері нічого б не допомогло!

Міка примружилася, намагаючись розгледіти жінку, що це сказала. Голос здався їй незнайомим, але, судячи з суті фраз, серед пасажирів «Червоної лілії» затесалася Саріна Корн.

– Соммер отримав не повністю використану лампу із «Золотої лілії». Пані Леондар віддала її дочці, яка… Вибачте, це загалом не стосується справи. Отже, після конфлікту обдарований перестав довіряти помічникові. Наступною жертвою він обрав Еллу Вайну – дівчину, небайдужу Леондару. Гадаю, той зрозумів, до чого йдеться, і захотів припинити співпрацю, однак йому нагадали, хто головний. Елла зникла, Соммер приголомшив розшук несподіваним зізнанням… Мабуть, після сьогоднішнього немає сенсу пояснювати, що… хто ним керував?

Відбулася невелика запинка: нишпорки скрутили пана з вусами і потягли в трюм, що викликало бурхливу реакцію інших ейронів.

– Акваторія Шазіліра, – пояснив невдоволеним Мавк. – Влада має право затримувати підозрюваних. Як це – у чому винен? Підбурювання, непокора, наклеп, напад на державного службовця… Е-е-е, любий мій, вам не обурюватися слід, а каятися! Стривайте-но! Ви що коїте? Карибе, допиши опір під час арешту, псування доказів і викидання сміття в недозволеному місці. Емм, а собака вам чим не догодив? Укусив? То ви першим його штовхнули. Карибе, не забудь знущання з тварин!

Малиновий клапоть, який новоспечений арештант жбурнув у море, зник серед хвиль. Міка провела його тужливим поглядом, зиркнула на свої незачеплені сонцем плечі… О-ох, не кожна ейрона похвалиться такою блідістю. Пощастило, що сьогодні досить тепло, хоча від крижаних поглядів шляхетних дам холод пробирав до кісток.

 – На Алланіду Франну напали за кілька днів, – продовжила Міка невеселу історію. – Як і в інших випадках за участю обдарованого, можливі свідки нічого не бачили й не чули. Але одна відмінність знайшлася. Пані Франна не зникла безвісти. Їй проломили голову чимось на кшталт тонкого поліна чи товстого ціпка. Її життя забрали в помсту, а не заради створення амулету. Цю справу оформили як типову «проблемну», що дало змогу активніше розслідувати всю серію злочинів. А потім… Із Ківіра повідомили, що чаклунства не існує, й офіційне слідство припинилося більш ніж на рік.

Ірван Шала здогадався принести води. Міка зробила кілька ковтків, повернула йому фляжку, коротко подякувала і знову звернулася до аудиторії.

– Можливо, багато хто з вас чув про замах на короля Флеріана, що стався цієї зими. Його Величність знову повірив у проклятих і наблизив до себе Жовту раду. Оскільки «випалювачі» розуміють, що це не триватиме довго, вони спішать знайти собі тепле місце десь на околиці королівства. Портове місто на кшталт Шазіліра чудово підійшло б для їхніх цілей. Рада прибуде за тиждень, і якщо їй вдасться тут влаштуватися… Повірте, вам не сподобається майбутнє, яке вона готує. – Міка обвела поглядом спохмурнілих людей і подумала, що їм доведеться осмислити занадто багато речей за один раз. – Загалом, усе закрутилося. Пана Шалу прислали, щоб перевірити правдивість чуток про чаклунство. Губернатор вирішив запровадити заборонений день і ускладнити злочинцеві життя. В архіві виявили закономірність, яка дала змогу передбачати дату чергового зникнення. Скажу відразу: це сьогодні.

– Що?!

Міка скривилася. Крик був настільки гучний, що його могли почути і в Шазілірі, який з’явився на горизонті.

– Як я вже казала, «Червона», «Чорна» і «Золота лілії» кидають якір біля причалу, і наступний день стає забороненим. «Червона лілія» прибула вчора. Отже, сьогодні комусь не пощастить. Або ж невдача спіткає чаклуна.