26.2

– Серед «проблемних» справ знайшлося кілька таких, що зовсім не вписувалися в схему. Я розповім про кожну з них… Навіть про ту, що стосувалася губернатора, нехай пробачить мені пан Даріан. О, зовсім забула про дати. «Чорна», «Червона» та «Золота лілії» кидали якір у шазілірському порту, а наступного дня з’являлася заява про зниклого безвісти. Ну що, ви все ще вважаєте хлопчика, завдяки турботі якого видужала коза, джерелом скверни?

Ніхто не відповів. Люди ніби тільки зараз отямилися від божевілля і почали поводитись як годилося різношерстому натовпу – голосно ділитися думками, будувати здогади, лаяти геть усе на світі, особливо владу, чаклунів і погоду.

– Другого дня місяця Черемхи дев’ятсот дев’ятого року знайомий багатьом із вас ейрон Івор Еріел вирішив позбутися своєї договірної дружини Леріани Дайри і, заразом, поповнити гаманець. Він віз її на «Зоряну лагуну» – корабель, який періодично промишляв работоргівлею. Дорогою йому трапився Соммер Леондар, якому того дня не пощастило. Пам’ятаєте Леондара? Зізнання у вбивстві, гучні каяття… Звичайно, пам’ятаєте, та справа була у всіх на слуху. Так ось, Леондар побачив зв’язану дівчину, сприйняв Еріела за найманця на кшталт себе і перекупив його жертву, щоб зберегти свою репутацію. У розмові він згадав Ректа, і заповзятливий Івор вирішив нагрянути в «Лілії». Стає цікавіше? Що ж, а тепер ми підходимо до того, чим присутній тут пан Баміал заткнув рота ейрону. Ви гадаєте, що сьогодні вперше стали жертвами обдарованого? Я вас розчарую. На жаль, не всіх, бо ж багато хто з вас охоче користувався чаклунством. Згодні зі мною, нешановна Блекко? Скількох любителів ламп ви тут бачите?

Історію Гаріала Ректа аудиторія сприйняла недовірливо – як дитячу лякалку, яка настільки безглузда, що й дискутувати про її правдивість немає сенсу. Обереги для кораблів теж не викликали довіри, як і твердження, що міська влада поняття не має, хто їх робить. Щодо ламп Баміала люди були зговірливіші – одні згадували про невдачі, що навалювалися на них після візиту до торгового дому, інші скаржилися на здоров’я, треті хвалили «виставу» за опрацьованість деталей та атмосферність.

– Наступного дня після зникнення Лери… Леріани Дайри на борту «Чорної лілії» відгуляли фестиваль прянощів. Його відвідала Алланіда Франна – дівчина, що залишилася і без батьків, і без спадщини. Як і багато хто з вас, вона чула про лампи удачі, хоча навряд чи розуміла, що… точніше, хто був джерелом везіння. Я не уявляю, як ейрона натрапила на полум’я, що не обпікало. Вона взяла лампу, яка забрала життя моєї… Одним словом, Алланіда думала, що краде знаменитий в певних колах амулет із крамниці прянощів, але їй дісталася лампа, призначена «Чорній лілії».

– В дев’ятсот дев’ятому «Чорну лілію» добре пошарпало! – пригадав боцман. – Обидві щогли знесло, а пробоїни були такі, що пану Ректу радили купити новий корабель.

– Не дивно, що той, хто жадав уберегти кораблі «Лілій» від біди, затаїв зло, – продовжувала Міка. Їй уже не доводилося кричати щосили – її слухали нехай і не затамувавши подих, зате з надзвичайною напруженістю. – Понад рік пані Франна не знала, як користуватися здобиччю. Потім їй вдалося отримати частку чужої удачі, або ж лампа видихнулася й перестала забирати її власну, і…

«Губернатор закохався по вуха», – ледь не зірвалося з язика.

– …і життя Алланіди круто змінилося.

– Так! Говори! Розкажи всім, що це я її вбила! – завищала Блекка. – Я! Я їй заздрила! Я любила так, як вона ніколи не наважилася б! Гидка лицемірна погань, їй вічно чогось не вистачало! Сиділа у нас на шиї, а потім задерла хвіст! Ріан милий, Ріан добрий, Ріан найкращий… Не називай його Нелюдом, це непристойно… – Вузькі плечі ейрони затремтіли від ридань, що рвалися назовні. – Її це бентежило! Їй не подобалися косі погляди! А я була готова витримати все!

Чарру окружили, почали заспокоювати, всунули фляжку з чимось міцнішим за воду і відвели геть. Вона не опиралася – покірно йшла у вказаному напрямку і голосно схлипувала.

Міка перевела погляд на Даріана. Він дивився вдалечінь, не кліпаючи і не реагуючи на навколишній гомін. Його обличчя виглядало на подив спокійним, ніби думки губернатора витали далеко від «Червоної лілії» і зборища готових на самосуд ейронів. Та раптом воно змінилося, стало жорстким і непримиренним. Легкий прищур очей, що враз спалахнули гнівом, змусив Мику мимоволі зробити крок назад і наказати собі дивитися куди завгодно, крім Керрейта.

– Щасливі стосунки не часто уникають заздрості. Алланіда не була винятком. Пані Чарро, чи не скажете, кому ви розповіли про провину кузини?

Відповідь Блекки заглушила багатоголоса хвиля обурення.

«Рект!» – лунало звідусіль.

Іноді ім’я торговця супроводжувалося вироком «чаклун».

– Як швидко люди готові повірити звинуваченням! Це смішне «диму без вогню не буває» згубило багатьох! Головна пліткарка Шазіліра вказала на того, хто зовсім недавно був для вас прикладом чесного трудівника, і ви охоче кинулися їй підтакувати. Пані Чарро, не зомлійте там! На кораблях такі недуги лікуються відром морської води на голову. Досить хвататися за серце! Ви розповіли про лампу Алланіди Соммеру Леондару, який натякнув на особисте знайомство з Ректом. Я помиляюся? Навряд чи. Коли ви насолоджуєтеся скандалом, то починаєте вихлюпувати свої образи всім і кожному. Історію про чудодійний оберег слухали неохоче, правда ж? Пересічні шазілірці в неї не вірили, і вас мучила лють. Скільком людям ви встигли викласти правду про Алану, перш ніж випадковий візник нею зацікавився?