22.3

Після Райла настала черга іншого неприємного співрозмовника.

Тобто співрозмовниці, хоча їй більше пасувало б називатися чумою.

Блекка Чарра спіймала «пані доглядачку» у магістратській їдальні, куди раніше ніколи й не заглядала.

«Невже чатувала?» – насторожилася Міка, але ейрона повелася на диво чемно.

Вона поспішно підійшла до столу, з помітним зусиллям відсунула стілець і сіла на його краєчок. Здивовано подивилася на заклопотану рознощицю, яка ризикнула поцікавитися, чи не хоче пані пообідати, і повільно кивнула.

Розгорнула на колінах мереживну хустинку, прибрала з вузького проходу поділ сукні, щедро прикрашеної рюшами і блискучими стрічками, у пошуках бруду провела пальцем по стільниці і, вважаючи результат прийнятним, смиренно склала руки перед собою. Нахмурилася, помітивши скошену манжету, розстебнула зелений (у тон вбранню) ґудзик і акуратно виправила недолік. Подивилася на приголомшену сусідку, зніяковіло опустила очі…

«Або Рект перейшов на новий рівень у промиванні мізків, або Чарра – геніальна актриса», – не могла збагнути Міка.

– Мені дуже прикро через наші сварки. – Щокою ейрони скотилася велика сльоза. – Чи зумієте ви пробачити мені, пані Дзвінко? – Хустинка ледве торкнулася рожевого носа. – Мені так соромно! Я поводилася неприпустимо! Розумієте, нерозділене кохання позбавило мене розуму, і… О ні, я не намагаюся виправдатися! – Тонкі долоні Блекки злетіли в благальному жесті. – Але ж ви… Ви ж розумієте мої почуття? Бути зневаженою тим, хто тобі дорожчий за все на світі… Ах! – Сльози побігли двома струмками. – Як же це боляче!

Принесли їжу. Міку нарешті ощасливили окремими мисочками (можливо, через суп, який ніяк не вдалося б розмістити на одній тарілці із салатом), пані Чаррі дісталася гречана каша і шмасток жирної ковбаси («Найдорожче!» – звучало її замовлення).

Ейрона на мить втратила контроль над обличчям. Огида змінилася обуренням, носик зморщився, очі спалахнули звичною злобою… Потім вона опанувала себе і холоднокровно встромила ложку в їжу.

Їсти у компанії Чарри не було жодного бажання. Раптом її переклинить у протилежний бік і вона вирішить змінити мирний режим на бойовий? З вилкою накинеться чи почне жбурляти стравами? Ні, дякую! Краще перекусити у товаристві крокодилів.

– Вибачення прийняті, – холодно сказала Міка, краєм ока намагаючись виявити на столі ніж. – Можете йти, я заплачу.

Йти Блекка не збиралася. Вона стоїчно запхала в рот ковбасу, давлячись, розправилася з кашею…

І заридала з подвійною пристрастю.

Незабаром уся їдальня дізналася сумну історію пристойної панночки, що закохалася не в того чоловіка і змушена роками страждати без надії на щасливе майбутнє. Міка й сама відчула, як очі почало щипати: чи то через емоційні стогони ейрони, чи через різкий запах цибулі, що пробивався з кухні.

У будь-якому разі час було припиняти цирк, бо за сусідніми столиками люди вже сиділи у два ряди, тоді як віддалені були порожні.

– Так, я розумію. Рахунок, будь-ласка! Не треба більше перепрошувати. Ні-ні-ні, плачу я!

Чарра розчулилася ще більше і порадувала світ своїми міркуваннями щодо нерівних шлюбів, вільних стосунків, позашлюбного співжиття та перелюбів.

Стало ясно: комедію вона ламає з певною метою. Очорнити «ту саму»? Міка вважала, що з її репутацією все давно вже визначено. Нема репутації! Нема на що впливати!

Дівчина, що принесла рахунок, із підозрою повела носом і скривила губи. Не перераховуючи, схопила монети, зсипала їх у гаманець на поясі й поспішила до внутрішніх дверей – очевидно, повідомляти кухарям, що з цибулею вони перестаралися.

Вставати з-за столу ейрона не забажала. Активно махаючи вже наскрізь мокрою хустинкою, вона згадала про біди тих нещасних провінціалок, що втрапили в розпусні сіті знатних гульвіс. Бути утриманкою – яка ганьба! Це значно печальніше, ніж статус коханки. А якщо з’являться діти? Малесенькі знедолені істоти, яким неможливо пояснити, чому тата треба називати паном, постраждають найбільше! Суспільство ставиться до байстрюків гірше, ніж до повій. А чим вони завинили? Це молодим дурепам треба думати заздалегідь і не вестись на порожні обіцянки.

Поодинокі оплески додали Блецці впевненості, тож вона перейшла до конкретних скарг. Даремно Міка побоювалася, що після цього виступу «архівній вискочці» припишуть десяток незаконнонароджених нащадків. Ціль благородної дами змінилася.

В чому сенс поливати брудом ту, про кого і так ніхто слова доброго не скаже? Безперспективне заняття. А от якщо оприлюднити секрети не останньої людини у місті… Гаразд, нехай не оголосити їх прямо, бо можна ж сісти за наклеп. Але прозорі натяки ніхто не скасовував, особливо чіткі та недвозначні.

Ридаючи і закочуючи очі, Чарра перерахувала імена коханок свого «єдиного, неповторного, ідеального». Навіть адреси назвала – а раптом хтось не зрозумів, що йшлося не про мешканок кварталу знаті? Дітлахів приплела – просто за принципом «може, і не її, може, і не від нього, але диму без вогню не буває».

– А мене це якимось боком стосується? – не витерпіла Міка. – Хочете, щоб я до всіх сходила і прочитала мораль? То мені ніколи, вибачте. У мене всього два вихідні на місяць. Чи пропонуєте влаштувати в магістраті просвітницьку акцію на тему моральності та контрацепції? Тоді це до адміністрації та губернатора. Можу плакатик намалювати або підрядити когось розповсюджувати оголошення. Влаштує?