17.3

– Чому ні? – Чоловік із Ради здивовано підняв брову. – А-а-а… Точно, я ж відхилився від теми! Інт Рісоп – пуста затія, натомість у Дарила Майни не менше десяти онуків і правнуків. Один із них успадкував здібності проклятих, жодних сумнівів. Його привезуть днями. І якщо те, що про нього кажуть, правда… Ух, таке почнеться!

– Вважаєш, саме він винен у зникненнях людей? – Міка намагалася не видати обурення. – Це триває понад п’ять років, Джамоне! Той чоловік має бути геніальним лиходієм!

«Випалювач» розсміявся.

– Йому лише тринадцять. Я не думаю, що він причетний, але до його вогнища зберуться справжні чаклуни. Вони завжди намагаються врятувати члена своєї зграї. Дурні! В Жовту раду беруть лише тих, хто несприйнятливий до їхніх сил. Та не хвилюйся ти! У мене все вийде.

– Вийде?..

– Гей, вище ніс! Все буде добре. Я досягну успіху, тож твій наречений залишиться при владі.

Наречений? Хотілося розбити щось об голову Райла і влаштувати сцену в дусі справжньої ейрони. Він готував полум’я для дитини й намагався довести, що хоч комусь це вигідно!

– Ти плануєш спалити тринадцятирічного хлопчика? – слова пролунали нечітко, ніби Міка сама їх соромилася. – Тринадцятирічного?!

– Не сходь з розуму! Для проклятих вік не має значення. Думаєш, гуманніше тримати його в катівнях до повноліття?

«Залишити в спокої – не варіант?» – але сперечатися було б необачно.

Не можна змінити думку «випалювача» милою усмішкою і розмовами про цінність життя. Нехай робить свою роботу і патякає скільки влізе. А чи вистачить йому духу висікти іскру?

– Дар небезпечний?

– Хлопчик бавиться цілительством. Поки що на тваринах, проте я планую випробувати його сили на людях у присутності свідків. Сподіваюся, він не підведе. У Нелюда заскок на законах, без доказів справа заглохне. Слухай, мені треба дещо в архіві. Протоколи тих років. Тоді ж свідчення з чужих слів мали вагу? Зробиш? Дуже допомогло б! А я не поскуплюсь на шикарний подарунок. Що у вас дарують на весілля? Килими? Посуд? Прикраси?

Міці здалося, що вона проґавила частину розмови. Чи Райл вів діалог подумки, сам із собою?

Про шлюб та подарунки точно не йшлося. Хіба в нього з’явилися знайомі у місті? Точніше, який дурень запросить посланця Жовтої ради на найважливішу подію у своєму житті?

– Дарують посуд. Килими – старомодно, прикраси – надто фамільярно. А протоколів нема. У нас підвал затопило, пам’ятаєш? Багато документів зіпсувалося… Звичайно, я подивлюся про всяк випадок. Але не розраховуй на це, гаразд?

«Випалювач» пішов у чудовому настрої. Не намагався запросити ні до «Орхідеї», ні до «Антилопи», ні навіть до магістратської їдальні. Пообіцяв «тримати все під контролем» і в майбутньому «розуміти натяки». Що це мало означати, Міка не уявляла, проте й уточнювати не стала.

Її знову чекав важкий день. Закар Еріел не встиг зробити і десятої частини своєї роботи. Щоб знайти старі звіти, доведеться довго марудитися. І як, скажіть на милість, їх потім знищити? Весна, сонечко… У каміні не спалиш, під шубою не винесеш.

– Я на склад, – кинула вона адміністраторові. – Якщо хтось…

– Послати по вас, – із посмішкою перервав він. – Зрозуміло, пані доглядачко.

Слизькі сходи, вузький коридор, уже звичний замок…

Міка даремно хвилювалася і налаштовувала себе на довгі пошуки. Потрібні ящики взагалі не довелося шукати – хтось витяг їх на видне місце та так і залишив: напевно вважав, що в тутешньому хаосі це не кидатиметься в очі.

Компрометуючі записи зникли. Навіть технічні описи та рапорти про спалення більше не лякали моторошними подробицями. Невідомий переглянув папери з неймовірною ретельністю і ґрунтовністю. Найімовірніше, він провів у підвалі не одну годину.

«З вашим помічником трапився нещасний випадок», – згадалося Міці.

Тоді вона малодушно подумала: Еріел отримав, що заслужив. Навіть уявила, нібито на нього вчинили замах через причетність до зникнення Лери. Та тепер ситуація вимальовувалася зовсім інша.

Ейрон був не ціллю, а завадою. Він безвилазно сидів у підвалі, заважаючи комусь підчистити документи, і його усунули, причому не просто оглушили, а побили до напівсмерті. Це зробив не обдарований: той же Баміал змусив би Закара особисто вийняти звіти про судові процеси чаклунів і забути про це, а людина, яка безбоязно розкидалася наказами в центрі міста, взагалі не мала протреби фізичного впливу.

Тоді хто? Невже реальний нащадок, що не успадкував сили, але боїться за своє майбутнє? У будь-якому разі злочинець почувався в магістраті як риба у воді. Він або працював тут, або часто заходив у службових справах

Чотири імені… Ні, три – з Дайрами все ясно. Точніше, два – Райл знайшов і сімейство Майни. Руде волосся? Занадто велика невизначеність. А Інт Рісоп? Ех, знати б напевно…

В минулому Міка читала історії цих людей. Рапорти зберігали безліч дрібниць, але не згадували про здібності. «Проклятий» – і ніяк інакше. Не такий, як усі. Той, хто відрізняється від інших. Наприклад, дівчисько, що зникло з пам’яті власної матері, або…

Міка завмерла, вражена несподіваною здогадкою. У випадку Лори все сталося випадково, тобто інші обдаровані не обов’язково знають про свої сили! Можливо, часом вони поводяться дивно, викликають подив, породжують страх або ж їхнє життя сповнене насмішками. «Не такий» – ярлик, що приклеюється надовго і зняти його дуже складно.