28.2

Нікаела вийшла заміж, щоб убезпечити сина – єдину дитину, яка в неї залишилася. У сім'ї головного «випалювача» навряд чи шукали б проклятих, тим паче сам Уфін ставився до життя раціонально і, піклуючись про репутацію, захищав би Лонса від Жовтої ради, навіть якби помітив його дивацтва.

Коли загубився Рейн, Брікк рятував сестру, а не племінника, який (він точно знав) був нащадком справжнього чаклуна і в майбутньому міг відправити у вогонь всю свою сім’ю. В Ібісі Морнів вважали проклятими, повернутися туди Нікаела не мала змоги. Втім, вона розуміла: у місті фанатиків Рейн нізащо не виживе, якщо його знайдуть представники місцевої влади, то відправлять не в притулок, а на багаття.

Для Уфіна цей шлюб був угодою. Він знав, що першого чоловіка Нікаели Брікк спалили як чаклуна, і тому не любив пасинка, але це давало йому додаткову владу над її братом – авторитетом серед звичайних «випалювачів».

Жінка зробила все, щоб хоч Лонс жив нормальним життям. Зрадила себе, свої переконання та пам'ять про коханого – про того зненавидженого всіма відчайдуха, що показав їй світ поза кровожерливим Ібісом. Забула й того тихого шляхтича, що любив її без умов і пішов у вогонь заради сім’ї. Стала справжньою єйроною, як вимагало суспільство.

Вона зносила жорстокість цього світу рік за роком, а потім зірвалася. На власному чоловікові, о так… Того фатального дня чаша її терпіння переповнилась.

Але це не було виправданням.

Суддя прочистив горло, готуючись прочитати вердикт.

Начебто проста справа… Сімейна сварка, дружина штрикнула чоловіка ножем, він вважав ту рану незначною і не покликав на допомогу, а потім випав із вікна з власної необережності. Звичайно, ні про Ібіс, ні про Морнів, ні про людей, що літають, громадськість не дізналася. Версія для суду вийшла трохи зім'ятою і місцями неправдоподібною, проте Нікаела свого злочину не заперечувала, тож претензій до розшуку не виникло.

Її захисник наполягав на нестійкому психічному стані, що виник через кардинальну зміну обстановки, переїзд, недосипання, перевтому, побутові негаразди і проблеми у сім'ї. Простіше кажучи, нерви ейрони були на межі, і на Уфіна вона кинулася в стані афекту. Ага, і спровокував її він сам – грубими словами про те, що дружина втратила красу і схожа на привида. Ще й ударив, щоб більше не наважувалася приходити до нього на роботу. Свідки ж згадували, що щось стукнулось у стіну, хіба ні?

«Боги, і хтось проковтне цю нісенітницю?» – обурилася тоді Міка.

Проковтнули.

Довідку від лікаря Чейни теж.

Неохочі (і неправдиві) свідчення лікаря Лейка стали вирішальним чинником.

Відкашлявшись, суддя почав читати вирок.

Як і очікувалося, смерть Наніта Уфіна визнали нещасним випадком.

«Отже, засудять за замах на вбивство», – такий варіант також був можливим.

Міка розуміла мотиви ейрони, але не відчувала співчуття.

Та жінка вдарила чоловіка ножем через власну незадоволеність життям. Уфін не мав стосунку до подій в Ібісі, тому з боку Нікаели не йшлося про помсту. Він не ображав її ні морально, ні фізично – навпаки, тішився, що їхня родина повернеться до звичного побуту в Ківірі. Повівся як скотина з Лонсом, це правда, але якщо кожному мерзотнику прописати клинок у груди, планета спорожніє.

А ще ейрона анітрохи не шкодувала про вчинене.

Якоїсь миті Міка подумала, що її серце залишилося в Ібісі разом із втраченим Рейном. Однак хлопець, незважаючи на все, що з ним сталося, не втратив людяності. Для нього життя мало значення, а от Нікаела нагадувала жіночу версію Брікка – з тією різницею, що він керувався не емоціями, а розрахунком та туманними поняттями про благо для всіх.

– …Визнати винною у нападі за пом'якшувальних обставин, – прошамкав суддя.

«Що?!» – це виходило за всі мислимі та немислимі межі.

Зовсім інші звинувачення! Як же це так?! У магістраті був замах!

Залом прокотився здивований гул – глядачі, як і Міка, не вірили власним вухам.

Рейн глянув на неї і м'яко усміхнувся, наче вибачаючись.

«Він не міг цього зробити», – спало їй на думку.

Це не за правилами. Якщо кожен чаклун почне впливати на розум людей, виникне хаос. Комітет у справах обдарованих створювався для того, щоб не допустити такого свавілля, а не щоб його члени почувалися в безпеці, порушуючи закон!

– …Засуджується до штрафу у розмірі десять тисяч золотих монет, повинна відпрацювати тисячу годин громадських робіт у будь-якій із благодійних організацій міста.

Під час оголошення суми Брікк здригнувся.

Міка не могла його звинувачувати. У ейрони не було стільки грошей, тому розщедритися судилося Жовтій раді. Тобто колишній Раді… І якщо скарбниця «випалювачів» спорожніє, їм доведеться терміново здобувати їжу іншими способами.

Наприклад, працею.

Дзеленькнув дзвіночок, сповіщаючи про закінчення засідання. Міка не поспішала йти. Почекала, поки зал спорожніє, а Нікаелу забере Лонс, й підійшла до Брікка, що затримався для розмови із суддею, та не встиг того зловити.