27.2

Нікаела схилила голову в ствердному жесті.

– Лонс показав мені стежку. Сказав, що міг би увійти всередину таємно, але чекав, як заведено, не хотів ганьбити сім’ю проблемами із законом. Він добрий хлопчик!

– Ви пробігли мимо прибиральника, що повз сходами, і допомогли вашому чоловікові зупинити кров. Без роздумів використали дорогий плед, а потім влаштували скандал через Лонса і вимагали пояснень. Уфін сваритися не хотів. Заявив, що злякався примари, але швидко зрозумів: це лише нахабний проклятий. Тішився, що знайшов кандидата на спалення. Розповідав, що місію майже виконано і скоро ви повернетесь у Ківір. І… Що сталося, пані Нікаело? Вам був потрібний вагомий привід, щоб зірватися.

Увійшов губернатор. Пошукав поглядом, куди б сісти, насупив брови, не виявивши навіть кривоногої табуретки, тож мовчки примостився на краєчок стола. Ейрона підняла на нього змучені очі, закусила губу до крові.

– Я побачила його, – заявила із невластивою їй твердістю. – Усього на мить! Він майнув за вікном і зник. Я ніколи не забуду це обличчя! Ми провели разом пів року, а потім я сповна розплатилася за наше щастя. І раптом він явився мені, як привид… Нагадав, на що перетворилося моє життя. Я усвідомила, що ненавиджу того, хто годинами сміявся з мого сина. Наніт же міг спуститися до нього! Міг відіслати додому! Чи завести в той клятий архів! Але ж ні! Йому було начхати на Лонса. Чужа кров, ще б пак… Усі чоловіки однакові! Спочатку обіцяють любити і берегти, а потім зневажають за минуле!

Начальник розшуку неквапливо розсунув папери і витяг неабияк зім'ятий ордер на арешт.

– Нікаело Уфін, ви зізнаєтеся в тому, що другого дня місяця Клена вбили свого чоловіка Наніта Уфіна?

– Ні, – замість ейрони відповів Даріан.

Мавк невдоволено наморщив чоло.

– І ви туди ж. Маю визнати, милосердя вам не личить. Погляньте на речі розважливо: докази свідчать проти пані Уфін, і щиросерде зізнання полегшить її долю.

– Справа не в мені, – заперечив Керрейт, – а в лікарі Чейні.

– Нова довідка? – трохи пожвавішав Брікк.

– Звіт про розтин, з якого лікар Лейк після повернення в місто реготав так, що налякав свою нову асистентку, – повідомив губернатор. – За твердженням Чейни, Уфін помер від великої крововтрати, але на місці злочину крові майже не було.

Мавк тицьнув пальцем в один із рапортів.

– Плед, – сказав вагомо.

 – Зап'ястя, – нагадала Міка. – Пледом зупинили кровотечу із перерізаної вени. А рана у грудях… Не уявляю, чому вона так мало кровоточила.

Ейрона обм'якла в кріслі. Її очі закотилися, руки повисли як неживі. «Випалювач» кинувся було до неї, проте зупинився на пів дорозі.

«Нехай краще цього не чує», – говорив увесь його вигляд.

– Ніж не зачепив ні судин, ні життєво важливих органів, – задумливо промовив Мавк. – Навіть грудину не пробив. І якщо лікар Лейк стверджує, що смерть настала не від втрати крові…

– Це ослабило Уфіна, але не вбило, – підхопив губернатор. – Він не кликав на допомогу, бо не знав, як пояснити те, що сталося. Звинуватити дружину Наніт не міг, це погано позначилося б на його репутації, а приплітати шазілірців у перший же день знайомства він не наважувався. Сів на підвіконня, щоб подихати холодним повітрям. Голова запаморочилась, Уфін упав… Кам'яний бордюр і потилиця – Лейк не має інших варіантів.

– Самогубство? – з підозрою уточнив начальник розшуку.

Співрозмовники здивовано подивились у його бік.

– Навряд чи, – знизав плечима Керрейт. – Уфін не чіпав ніж – знав, що краще довірити це лікарям. Певен, трапився нещасний випадок. Ну і замах на вбивство, – глянув на безтямну Нікаелу. – Мені шкода.

– Тобто участі пані Уфін ви не заперечуєте? – навіщось перепитав Мавк. – Добре. Я вже вирішив, вам мозок зіпсували дорогою сюди.

– Повірили у чаклунство?

– Не дуже. Але в пару з вух повірив. Домашній арешт?

Даріан здивовано зиркнув на нього:

– Я вам не начальник, вирішуйте самі. Пані доглядачко, – повернувся до Міки, – будьте ласкаві приєднатися до мене. Справи. Термінові.

«Та будь-які, аби вирватися з цієї компанії», – подумала вона, йдучи за губернатором.

Коли вони покидали кабінет, Мавк згадав про ще одне питання.

– Але чому Рейн захотів повернути листа?

Йому відповів Брікк – важко, ніби перевертаючи язиком каміння.

– Тому що побачив свою матір у шлюбі з «випалювачем». Дізнався, що той, хто відправив на багаття його батька, – частина їхньої ж родини. Зрозумів, що його брат нічого не пам'ятає ні про той час, ні про Ібіс, ні про Морнів. Познайомився із сестрою. Рейн не міг розворушити минуле і зруйнувати їхні життя! Що з вами, Серіпе? Досі не зрозуміли, що Алія Морн – це Нікаела Уфін, у юності – Нікаела Брікк?