Покусані акулами дупи.

Двоє безталанних злодіїв прокинулися у відділенні інтенсивної терапії місцевої лікарні та, поки ще мутнуватий зір нормалізувався, почули розмови з телевізора. Довкола ширився запах медикаментів і боліли вени від крапельниць. 

«Я живий!», — подумки зрадів хлопець зі шрамом і відчув різкий біль на сідницях. 

Подібні відчуття переживав і його безглуздий друзяка. А трохи пізніше обидва поглянули на екран. З телевізора продовжували мовити щось незбагнене, проте картинки були зрозумілі, особливо для аудиторії за вісімнадцять. 

Спочатку казнокради не впізнали себе зі спини й навіть посміхнулися. Звісно, як могла не викликати посмішку композиція з двох голих придурків, у яких до дуп причепилися акули та, немов маятник, бовталися на зубах. 

Можливо, постраждалі так нічого б і не второпали, але туристи, які зняли ексклюзивний матеріал з величезної яхти, не посоромилися передати пресі інше. Позбавлені кусачками одягу бідолахи ледве стояли на ногах, а потім кинулися цілувати п'яти капітану, водночас вигукуючи: 

— Милостивий пане, ми боржники навіки. Готові чистити язиками взуття, день за днем носити на руках, відганяти мух віялом і робити все, що накажете. Навіть нирку віддамо, якщо знадобиться. Не щодня нам рятують життя. 

Від раптового сорому за свою безглузду поведінку витівники примружилися, а на ліжках поруч пролунав розкотистий сміх і знущання: 

— От придурки! 

Колишній депутат ніяк не міг урівноважити дихання від реготу. 

— І навіщо полізли в бухту? Ледь дуп не лишилися. Ха-ха-ха! 

— Що, масажу захотілося? — підстебнув ексважливий дипломат. — Або вирішили здохнути від голоду? 

Присутність колег у палаті вкрай здивувала невдах та змусила їх озирнутися. Двоє реготунів на ліжках весело скалилися, а плішивий бугай лежав поруч, наче мертвий. 

— Може, ми й придурки, — першим заговорив хлопець зі шрамом, — але ви теж нівроку. Весь готель гудів про ваше купання з босом. І покусані дупи згадали — ще та оповідь. 

Базіки миттю проковтнули посмішки та непомітно почухали рани під ковдрою. 

— А що з авторитетом? — запитав колишній скарбник. — Якийсь надто неживий. 

— Він непритомний, — відповів ексважливий дипломат.

А колега поруч додав: 

— Відколи від нього віддерли акул, лише іноді похропує. До речі, більше тигром не гарчить — нам закачали по пляшці глюкози, хоча жерти все одно хочеться. 

— Здається, йде медсестра, — почув кроки за дверима ексважливий дипломат і порадив: — Краще удайте, що спите, а то почнуть напихати пігулками. Гидота ще та, довелося спробувати. 

Казнокради прислухалися. У палату зайшли двоє: молода медсестра та поліціянт із текою під пахвою. 

— Значить, їх нещодавно врятували від акул? — відразу перейшов до справи чоловік середнього віку. 

— Так, — прозвучала та сама незрозуміла для хворих відповідь місцевою мовою. 

— Не схожі, — став відкривати теку поліціянт і випадково випустив фотографії. 

Звісно, пацієнти не могли позбавити себе можливості обережно підглядати за тим, що відбувається, і розкидані по підлозі знімки змусили їх обомліти. 

— Ми шукаємо штучний інтелект, — поправивши кобуру з пістолетом на поясі, сказав представник закону і почав збирати фотографії. — Ось. 

Він простягнув медсестрі знімок антикварного костюма в позі агресивного вбивці, який замахнувся ножем на співробітника аеропорту. 

— А тут другий підозрюваний, — змінив чоловік фотографії та прокоментував: — Хтось зобразив мумію і, перш ніж спробувати вкрасти надувний готель, з'їв усі помиї в ресторані. 

— Не знаю, — знизала плечима медсестра. — Я таких не бачила. Але якщо що, одразу повідомлю. 

— Обов'язково, — про всяк випадок ще раз прискіпливим поглядом глянув чоловік на примружених казнокрадів.

І незабаром палата втратила двійку місцевих. 

— Здається, нас шукають, — прошепотів хлопець зі шрамом. 

— Не впевнений, що тільки нас, — заперечив колишній депутат і додав: — Там була якась мумія з каструлею в руках. Обличчя таке дивне, наче взуттєвим кремом намащене. Якщо я правий, то це цілковитий ідіотизм.

— Та причому тут мумія, — став негайно відводити фокус від можливого викриття невдалої витівки автор ідеї з кремом. — Тут головне — наш бос, його шукає поліція. Бачили, як цей чоловік вирячився на нього? 

— Він дивився на всіх, — підлив олії у вогонь ексважливий дипломат. 

— Тим більше, — затремтів від страху казнокрад і запитав: — Що робитимемо? 

— Тікати і якомога скоріше, — висмикнув з руки голку від крапельниці хлопець зі шрамом. — Сховаємось у пустелі, там є гори. А далі буде видно. 

— Кепська ідея. 

Колишній депутат заперечно закивав головою. 

— Нам потрібні гроші, щоб повернутися додому, — зосередився він і додав: — Ми повинні полетіти, і вже точно не тим рейсом, який оплатили назад. Упевнений, поліція нас чекатиме.