Готелю гаплик.

Трохи пізніше, коли постояльці готелю, зачаївшись, чекали, поки хтось розв'яже проблему з мумією, казнокради розпочали виконання задуманого плану. 

— Ти подивися який! 

«Хач! Хач! Хач!» — даремно довбала сокирою пружинисту стіну мумія. 

— На вигляд нічого такого, а спробуй проткни, немов упирається. Усе одно телевізори вкрадемо, і готель також. Інакше техніку не відвезеш, та й решту добра. Крім того, бос має відпочити на славу. 

«Хач! Хач! Хач!» — як на батуті, продовжувала стрибати сокира. 

І ситуацію почав виправляти скарбник. 

— Відійди трохи, — показово увімкнув він електричну хліборізку з гострим диском. — Зараз я ці стіни на скибочки поріжу. Знатимуть, як людей голодом морити. 

— Які скибочки? — розхвилювалася мумія. 

Але друзяка вже пиляв пузату гуму, наче болгаркою залізо. Ресторан на очах згасав, звідусіль свистіли порізи, і казнокради вчасно вискочили назовні.

— Гаразд, я схожу на берег, пошукаю там катер і заразом, чим прив'язати готель. А ти, — заграла потрісканим обличчям мумія, — легше з хліборізкою, кілька порізів і достатньо. Нам потім їх удома заклеювати.

«Бжик-бжик-бжик» — зашипів гострий диск. 

І скарбник збагнув: 

— А якщо катера не буде або трос не знайдеш? Тоді ми марно тут усе поріжемо.

— Не марно, — пролунала відповідь і мумія з’єхидствувала: — Якщо готель нам не дістанеться, то ніхто в ньому більше не відпочиватиме. Не треба було нас голодом морити. Ну, я все, на пошуки. 

Страховисько змахнуло рукою і стало віддалятися до берега, де на катері самотньо сидів той самий хлопець у шортах і футболці. 

— О Боже, Тутанхамона! — злякався місцевий. 

— Гу-гу-гу! Гу-гу-гу! — скопіювала мумія страшилку боса в літаку і гаркнула: — Мені потрібен твій катер і трос! 

Хлопець на кормі машинально кинувся до чотирьох моторів свого могутнього звіра. Уже хотів їх заводити, але уявний фараон надумав: 

— Не виконаєш моїх бажань, розчавлю, як готель у мене за спиною. Втекти не вдасться. Я ж Тутанхамона! 

Місцевий поглянув позаду страховиська і знову остовпів. Надувна конструкція плющилася на очах, а туристи вискакували з неї, немов щури з дірявого корабля. 

— Тутанхамона, Тутанхамона... — забігав хлопець по кормі. — Не треба розчавлю, я добрий. Бери, що хочеш. 

Він схопився за гачкуватий кінець троса на лебідці. 

— Катер заводиться кнопка. Пливи, куди хотіти. 

— Оце інша річ, — прийняла гак з рук місцевого мумія і наказала: — А тепер біжи звідси, поки я не передумав. 

Хлопець у майці скочив на пісок і рвонув від лиха якомога далі. 

А на території надувного готелю все тільки починалося. 

— Ти що накоїв? — підскочивши до дружка, отетерів Тутанхамон від результатів роботи електричної хліборізки. — Навіщо так старанно все покремсав? Як нам потім це клеїти? Ми ж так по дорозі всі телевізори розгубимо. 

— Мені сподобалося, — не вгавав скарбник. — Хліборізка просто супер! 

Він дорізав нещасний ресторан. 

— Ну все, годі, — зажадала мумія. — Чіпляємо готель і бігом звідси, поки поліція не наскочила. 

— Поліція? — немов прокинувся той. — Нам такого не треба. 

Чоловік побіг обплутувати віконні рами тросом, а згодом друзі скочили на катер. 

— Має потягнути, цілих чотири мотори! — вигукнув Тутанхамон. — Тримайся міцніше, підемо на повному ходу. 

Він додав та газонув на всю міць. Катер встав дибки, і якби казнокради не трималися, то попадали б за борт.

— Оце я розумію, — задовольнилася мумія. 

І скарбник підтримав: 

— Хоч щось у цьому відпочинку цікаве. 

Було справді весело, проте не для туристів, які нарешті зрозуміли, що готель не тільки здувається, а й повзе в акулячу бухту. 

— Допоможіть! Рятуйте! Поліція! Поліція! Диявольщина! Тутанхамон! Бритоголовий придурок із хліборізкою! — звідусіль почулися голоси іноземців, які тікали геть. 

Лише казнокрадам було не до них. Двійка завзятих злодіїв діяла чітко за планом, та незабаром покремсаний готель захлюпався в морі. 

— Чудово! — раділа мумія попри те, що пристойний вантаж не дозволяв катеру мчати, як навіженому. 

Плавзасіб напружено став дибки, а мотори ревіли на повну. Мало-помалу злодії віддалялися від берега. 

Раптом сталося непередбачуване: порізаний готель забулькав залишком повітря та почав тонути, мов Титанік. 

— Тільки не це! Тільки не це! 

Мумія забігала катером і навіть почала втрачати шматки засохлого крему на обличчі. 

— Треба щось робити... Ось бачиш, як буває, коли захоплюєшся, — звернувся він до друзяки. — Навіщо було так усе кремсати?