Наїлися помиїв.

— І все-таки чогось бракує, — наче дівчина, тільки в бинтах, крутився біля дзеркала хлопець зі шрамом. — Усе чудово замотано, навіть трусів не видно, але обличчя зовсім не схоже на тисячолітнього сухаря. 

— Так, бліде від голоду. Хоча… 

— Провал, провал, — засмучено замахала руками майже мумія. 

— Справді, фізіономія не та, — підтвердив колишній скарбник і помітив: — Вона в тебе злодійська, затемнити б. 

— До чого тут це? — пролунала реакція та миттєве прозріння: — А якщо намазати обличчя кремом для взуття? Тут десь був, я бачив. 

Хлопець закидав поглядом кімнату. 

— Ага, під надувною тумбочкою, — помітив він потрібну коробочку та щітку. — Я ж казав. 

— Навіть не знаю, — зам'явся скарбник, спостерігаючи за тим, як молодий винахідник щедро маскується. — Оце страховисько. 

Чоловік подався назад, коли перевтілена мумія повернулася до нього, і зауважив: 

— Якби зустрів тебе вночі, штани б намочив. І що тепер? 

— Значить, страшно, — задовольнився хлопець. — Пропоную спочатку пожерти, а потім діяти за ситуацією. 

— Стривай, ресторан закритий, — знизав плечима скарбник, але вираз накремленої фізіономії друзяки розвіяв бажання ставити запитання. — Тоді вперед. На кого чекаємо? 

Казнокради негайно покинули надувне приміщення, і бурчання їхніх животів знову висмикнуло пожильців із номерів. 

— Ці коти не дають відпочити! — закричав хтось. 

— Авжеж, тут і так робити нічого, спимо від сніданку до обіду і потім до вечері, — пролунала незадоволена реакція. 

— Мумія! Мумія! Врятуйте, допоможіть! — ледь не луснув коридор надувного готелю. 

— Маскування діє. 

— І не кажи. 

Вигадники підбадьорилися. 

— Бачу ресторан. 

Страховисько захотіло посміхнутися, але крем для взуття, що взявся скоринкою, піддався не одразу. І коли це сталося, потворне обличчя потріскалося, наче старезна картина. Незапланована обставина тільки додала мумії моторошності. 

У такому стані її побачив кухар. Темношкірий чоловік якраз вийшов на вулицю з обідньої зали й зачиняв за собою парадні двері на амбарний замок. 

— Геть з дороги, я хочу жерти! — на бігу грізно закричала мумія. 

— І я, — з-за спини пролунав голос скарбника. 

А потім додалися шлункові крики. 

— Господи, — своєю мовою заговорив кухар. — Хеопс, повстав з того світу! І разом із ним кровожерливий кіт у людській подобі. Напевно, хоче поневолити мою душу. 

Переляканий чоловік кинув замок і рвонув геть, вигукуючи: 

— Хеопс прийшов поневолити людей! Він занудьгував у гробниці! Бігти, бігти… Треба бігти! 

Нечисленний народ у дворі готелю спочатку не зрозумів, що відбувається, але коли один за одним став підходити до ресторану і спостерігати, як мумія загрожує персоналу сокирою, цікавих наче вітром здувало. Протягом короткого часу вздовж надувного вікна проскочило кілька десятків постояльців і, крім сокири, їм постало таке: фараон Стародавнього Єгипту, Хеопс, витрушував з персоналу інформацію про місце перебування їжі, нишпорив серед брудних каструль, облизував немиті тарілки. І йому допомагав бритоголовий слуга з голосом, мов у скривдженого кота. 

— А це рагу мені подобається, — від насолоди цмокала губами мумія і, як з голодного краю, жерла зібрані персоналом помиї. 

Клацання фотоапаратів туристів, які пробігали повз, зовсім не бентежили казнокрадів. Вони вже встигли вилизати все столове начиння. Не бентежили й різноголосі крики, проте доти, доки зовні не надійшла вкрай дивна інформація. 

— У бухті біда! — закричав хтось поодаль комусь. — Акули покусали плішивого дядька, бідолаха катався на лижах і ледь не залишився без ноги. Двоє сміливців намагалися вивудити його з моря сачками, але самі попадали за борт. Благо катер рятувальників наскочив. І, не повірите, перш ніж бідолаху врятували, хижаки встигли вчепитися йому у дупу. Ледве віддерли кусачок. Це все зафіксували на камери туристи. Народ не стримався та іржав, як скажений. Коротше, нещасних повезли в лікарню, для них відпочинок закінчився. 

— Як це закінчився? — обурилася мумія. 

— Я теж не згоден, — підтримав друзяку колишній скарбник і припустив: — Тепер наш бос буде ще злішим, адже зганьбився на весь світ. Гола дупа по телевізору, та ще й з акулою в повний ракурс — видовище недитяче. Що робити? 

Чоловік знизав плечима. 

А мумія задумалася вголос: 

— Будемо діяти, як завжди, — красти. Треба задобрити боса і по-крупному. Пропоную привласнити цей нещасний готель з усім гамузом. Лише телевізори потягнуть на кругленьку суму, на плечах же їх не відвезти. Якщо пощастить, на пляжі повинні бути катери. Налякаємо місцевих — відберемо плавзасіб. Здуємо готель, зачепимо тросами та з усім добром потягнемо додому. А потім надуємо в боса на задньому дворі. Нехай відпочиває, скільки хоче — жодних лімітів і акул. Техніку продамо і купимо золоте серце зі шлунком. І якщо грошей не вистачить, додамо. Головне, щоб авторитет нічого не зрозумів, не хочеться втратити язик. До речі, дорогою додому заскочимо в лікарню, заберемо дружків — і тільки нас тут й бачили.