Котячий туалет смакує.

Акуляча бухта зустріла трійку голодних мужиків ласкавим післяобіднім сонцем, дрімотними туристами на лежаках і абсолютною відсутністю людей у морі. 

— Чудово, — зрадів плішивий бугай, — мені ніхто не заважатиме привертати увагу акул. Слава невинної жертви не за горами. 

Він, немов перед виконанням олімпійського нормативу, замахав руками й, перш ніж кинутися в безодню, звернув увагу на колег, які тремтіли від страху. Двоє казнокрадів у халатах витріщалися на табличку з перекресленим червоною лінією зображенням: злісна акула гризла антикварний костюм і крізь каламутне скельце виблискував алмазними зубами дивак, який захмелів від аміаку. 

— Босе, босе, — затикали друзяки пальцями на виразну творчість, — ви впевнені, що збираєтеся туди піти? 

Їхні погляди спрямувалися на бухту. 

— А якщо ми вас більше не побачимо? Помремо тут від голоду? 

— Тьху ти, дідька лисого! — на весь пляж вилаявся авторитет. — Ви чи абсолютні бовдури, чи прикидаєтеся? Там же намальований водолазний костюм. А це означає, що не можна в екіпіруванні потикатися до акул — ті можуть обламати собі зуби. Потім знову почнеться тяганина з цими організаціями захисту тварин. Інша справа голяка. Ну, чи в шортах. 

Бугай продовжив розминатися і додав: 

— Тільки ці придурки не знають мене, інакше б намалювали. Коли я сидів за ґратами, то займався медитацією, гартував тіло. Хотів стати супер в'язнем, щоб боялися вороги й поважали авторитети. Коротше, — припинив розминку бугай, — намедитував такого, що потім цвяхи не пробивали шкіру. 

Чоловік підняв вказівний палець.

— Тільки уявіть, їх молотками ніхто забити не міг. Не кажу вже про якихось акул.

— Молотки, медіце... Медіто... — забубоніли казнокради.

І знову забурчали від голоду шлунками. Своєрідний плач бідних котів насторожив відпочивальників, змусивши шукати джерело неприємних звуків, особливо тигрячий рик. 

— Вітаю друга! 

Несподівано до чоловіків підійшов місцевий у шортах та майці. 

— Чого стояти без діла? Пропонувати кататися на водних лижах, — привітно заговорив він. 

Перш ніж неплатоспроможні клієнти відмовилися, додав: 

— Безплатно! Акуляча бухта активна — усі бояться. Потрібний добровольця, щоб показати всім, що безпечний і не треба переживати. У мене катери потужний, чотири мотори, лижа їхати швидко — хижак не наздогнати. 

— Ну, — задумливо почухав свою пліш на маківці бугай і промимрив: — Навіть не знаю. Хоча... 

Авторитет уявив, як бідний лижник мчить хвилями і його ні з того ні з сього кусає акула, а потім по всіх телевізорах світу демонструють безжальний акт насильства проти нещасного спортсмена. 

— Так, це дуже навіть добре, — сказав він. — Жорстоке поводження зі спортсменами тільки додасть мені співчуття від колег з лижного спорту. Я згоден.

Місцевий не зовсім зрозумів, про що йдеться, але про всяк випадок оцінив поглядом параметри заявленого спортсмена: щоки, що злегка впали від голоду, і виразний живіт. 

— Спортсмена, це гарний, — закивав головою хлопець. — Тоді кататися швидко, з вітерцем, а потім годувати акула. У мене в човен багато корму. 

— Багато корму, невже? — неабияк зацікавилися казнокради, миттю стаючи між босом і власником хоч якоїсь їжі. — Ми готові кататися хоч цілий день, тільки спочатку погодуємо акул. Вони ж, мабуть, зголодніли? Ходімо, ходімо! Чого без діла стояти?

— Ану пішли геть! Бач, чого захотіли. Годувати кусачок — це моя улюблена справа, — відштовхнув конкурентів бугай і витріщився на місцевого. — Говори, де твій катер?

— Він... Він тама, — тремтячою рукою показав хлопець на чималий плавзасіб біля берега. — Якщо все хотіти годувати, я не проти, корма багато. 

— Багато? То це ж чудово! 

Голодних казнокрадів ніби хвилею змило. Закликайло не встиг схаменутися, як вони вже юрмилися і щось пхали собі в горлянки. Хлопець пішов слідом, а коли розгледів, чим ласують туристи, злякано заволав: 

— Шановний, що ти робиш?! Це ж мінеральний наповнювач для котячого туалету! 

— Якого ще туалету? Тьху! Тьху! Тьху! — на всі боки розплювався плішивий бугай. — О це я думаю, хрумтить на зубах і пахне лавандою. Мінеральний наповнювач? Ніколи б не подумав. 

Решта стала розглядати пакети із зображенням кудлатих кішок і засумнівалася: 

— Не може бути така смакота наповнювачем, з'їв би ще. 

— Смакота чи ні, — миттєво відібрав пакети в голодних туристів хлопець, — а моя кішка залишайся без туалету. Не розуміти, навіщо це робити? Зовсім одуріти?

— Усе, — гучно вигукнув плішивий бугай, — годі балачок! Нумо кататися на лижах. Мені треба прославитись, і терміново, доки від твого наповнювача не скрутило.