Ресторан знову закрили.

— Хух! О Боже, яке полегшення, я ледь не луснув, — стовпившись навпроти автобуса, нарешті розслабилися казнокради. 

Туристи за їхніми спинами поринули в непроглядний туман продуктів самопоглинання гнилих шлунків. 

— Кхе-кхе, задихаюсь! Рятуйте! — захрипіли люди. 

А хтось співчутливо промовив: 

— Бідний тигр, він таки здох. І котиків шкода. Знати б, хто замордував бідолашних, та всипати гарненько. 

— Здається, нам час, — зрозумів, що треба тікати плішивий бугай. — І чим швидше, тим краще. Не хочу на голодний шлунок отримувати по шиї. 

— Ми згодні, босе! Згодні! Тим паче обід у розпалі. 

Казнокради шмигонули до надувного входу, привертаючи увагу постояльців одіозною зовнішністю, особливо остовпілою панночкою під пахвою. 

— Десь має бути смажена курка, — зашморгав носом авторитет. — Йду на запах, не відставайте! 

Але друзі й не думали відставати, вони, ніби щури на сир, бігли до ресторану, що пахтів смаженим м'ясом, рисом, картоплею, овочами. Здалеку проглядався зовсім порожній зал надувного ресторану. 

— Місць повно! — зрадів плішивий бугай. — Нарешті поїмо. 

Його порожній живіт забурчав і жалібне соло підтримала решта голодних чоловіків. Туристи у внутрішньому дворі готелю про всяк випадок поступилися дорогою, адже очманілі очі казнокрадів говорили багато про що. 

— Дивно, куди поділися люди? І їжі не бачу, — на ходу вдивлявся колишній депутат. 

— Вони нажерлися і розійшлися хто куди, — припустив ексважливий дипломат. 

— Або їм не сподобалася їжа, — облизався колишній скарбник. 

— Мені все одно, — додав ходу плішивий бугай. — Я зараз готовий їсти помиї. 

Він розтягнувся в останньому стрибку, але опинитися за порогом бажаного місця не вийшло. 

— Обіду кінець хвилина тому. Хто не встигла — той спізнилася. 

— Що значить «не встигла»? — викотив очі авторитет. — Я жерти хочу! 

— Не встигла, — розвів руками кухар і додав: — Приходити ввечері о сьомій годині. Зараз ресторана закрита. Або друг хотіла мити посуд? 

— Тьху ти! — показово сплюнув авторитет і, блиснувши діамантовими зубами, на весь готель вилаявся. 

Не стрималися й інші казнокради, збираючись діяти радикально. 

Але принциповий кухар запобіг насильству: 

— Зараз звати поліція і вечеряти у в'язниця, там дуже смачний юшка. 

— Я б від юшки не відмовився, — проковтнувши слину, відреагував колишній депутат. 

— Мені б хоч щось, — занив ексважливий дипломат. 

— А може, й справді махнемо за ґрати? У мене живіт до спини прилип. 

— Я зараз тобі як махну, — вивалив нижню щелепу авторитет. — Ви забули для чого ми тут? 

Він засвердлив друзяк допитливим поглядом. 

— Мені треба викликати в народу жалість. Хочу, щоб пробачили гріхи, повернули блага і владу. І, як я вже казав, найкращий спосіб привернути до себе увагу — це акуляча бухта. 

Чоловік неначе щойно згадав про головне. 

— Все, я розпочинаю завершальну фазу нашої вилазки на пляж — йду боротися з акулами. Як тільки мене пожаліють — одразу нагодують і від душі напоять. 

— Що, правда? Невже? — пожвавилися деякі казнокради. — З такого приводу ми готові допомогти в жертовній боротьбі — посидимо на березі та почекаємо харчів. 

— Що ж, — привернув до себе увагу хлопець зі шрамом, — тоді ми з мумією підемо вилучати золоте серце та шлунок. До бенкету повернемося. 

— Ти вважаєш нас за ідіотів? — примружився бугай. — Підеш тільки зі скарбником, він у нас мужик досвідчений, нікуди не подінеться. Минулого разу, коли грошенята вкрав і не поділився, схопив струмом по вухах. 

Авторитет навис над хлопцем.

— А ти ще зелений. Дурість може в дупі заграти — золото змінює людей. По собі знаю. Коротше, — випростався бугай, — мумію розпанахаєте зі скарбником і чекатимете нас. Я швидко прославлюсь жертвою на весь світ і... 

— І будемо жерти, — мимоволі перебив боса ексважливий дипломат. 

— Це теж, — не став заперечувати плішивий бугай. — Але спочатку поділимо золото. Мені, як особливо постраждалому від акул, належить серце, а вам по шматочку шлунку. 

— Краще б бутерброд… 

Територія надувного готелю немов здригнулася котячим завиванням і шлунок бугая підіграв. 

— Ходімо! — розправив плечі стратег і, захоплюючи за собою двійку казнокрадів, потопав до пляжу.