Від голоду мало не луснули.

— Хутчіше, хутчіше! Чого ви стоїте на сходах? — озираючись, прикрикнув на пасажирів автобуса хлопець з мумією в обіймах. 

Тим часом музей уже розривала пожежна сигналізація. 

— Проходимо, проходимо. 

Казнокрад боявся, що пропажу виявлять і почнуться оперативні пошуки. 

— Моїй подружці потрібен відпочинок, у неї остовпіння від афекту, — ляпнув аби що оголений до трусів базіка. 

І був наділений увагою: 

— А панночка і справді ефектна, — обернувшись, зробив комплемент турист з обгорілою зачіскою. — Я й сам хотів скинути зайву вагу, але не вийшло. 

Він підморгнув мумії. 

— Поголодуєш, як я в цьому «Шик-чи-пшику», швидко схуднеш. 

Хлопець тикнув на свій провалений живіт пальцем — і причина корка в салоні автобуса стала відома. 

— Десь під сидінням тигр! — закричав хтось із туристів. 

— І купа голодних котів… — тремтячим голосом додав хтось. 

— Ми туди не підемо, — вперлися пасажири. 

Хлопцеві зі шрамом не лишилося вибору. 

— Проходьте негайно, потрібно терміново їхати. Інакше нас пов'яже поліція як підозрюваних. Он уже ловлять усіх на площі, — збрехав він. 

А для тих, хто не зрозумів, став штовхати мумією всередину. Горизонтальне становище дуже дивної панночки в халаті викликало у всіх збентеження, особливо її непорушне остовпіння. Зовсім ненадовго туристи забули про зубастого хижака та голодних котів, але коли автобус рушив, знову взялися за своє: 

— Чуєте, чуєте? Гарчить і гарчить! Здається, тигру дуже погано. Так, і коти на останньому подиху, — обмінялися думками люди. 

Підібгавши ноги, вони почали заглядати під сидіння. Для відведення очей поведінку наляканих пасажирів скопіювали казнокради, які ледве стримувалися, щоб не дунути. Звісно, бритоголові друзі боялися викриття та вигнання з автобуса. Йти пішки під пекучим сонцем до готелю нікому не хотілося, але й тримати себе в руках було дуже важко. 

За одну секунду плішивий бугай встигав посиніти, почервоніти, надутися і навіть створити враження кульки, яка ось-ось лусне. Не найкращий вигляд малий інші бідолахи, але тільки не хлопець зі шрамом. Золоте серце в мумії, що стояла поруч, гріло його душу, дозволяючи забутися про нагальні проблеми. 

— Ну, чого замовкли й тужитеся, немов штовхаєте автобус? — усміхливо подивився він на дурні обличчя друзяк. — Ось це я підчепив панночку, чи не так? 

Базіка продовжував свій монолог і зустрічне мовчання лише підбурювало. 

— Я найкрутіший злодюжка, ви повинні мене найбільше поважати, — задер голову хлопець. — Красуня то не проста. Зараз ми її в номері роздягнемо, тобто розмотаємо, дістанемо серце і шлунок, а там «Привіт, люксовий відпочинок, повні столи їжі: баранина, телятина, креветки, зелень і вино». 

Мовчазні роти зосереджених на стримуванні природних потреб казнокрадів відразу сповнилися слиною, а плішивий бугай хотів вліпити потиличника, але його напружене тіло заклякло. Тому він лише гнівно примружився і, немов заплакав, шлунком. 

— Здається, тигр помирає. Знати б хто і де його замкнув, — підсилили пошуки джерела реву туристи. 

Добре, що автобус досяг місця призначення. Надувний готель якраз виблискував у променях після полуденного сонця і запах обідніх страв поширювався всюди. 

— Здається, ми вчасно приїхали, — унюхав крізь прочинене вікно димне барбекю хлопець зі шрамом. — Підживлюся чим-небудь і бігом діставати серце.

Він схопив під пахву свою мумію і першим попрямував до виходу. Але далеко втекти не встиг, його наздогнали, й навіть обігнали

озвірілі від голоду чоловіки.