Водолазний костюм береться за ніж.

«Чм'як! Чм'як! Чм'як!» — воліючи не привертати увагу туристів, цілеспрямовано ступав залізними ногами по глянсовій плитці баневого аеропорту плішивий бугай. Проте його бажання не здійснилося — антикварне диво було відразу помічене пасажирами. 

Очоливши жменьку казнокрадів, обісцяний авторитет чмокав ступнями, наче крокував калюжею. Спочатку йому було не дуже комфортно від безлічі цікавих поглядів і прихованих глузувань, але чим ближче скуйовджена зграя друзяк підходила до місця особистого огляду, тим веселіше ставало плішивому бугаю. Запах аміаку робив свою справу, тому водолазний костюм незабаром привітно замахав рученятами, застрибав на одній нозі та навіть зобразив щось схоже до бального танцю. Несподівана поведінка боса осоромила казнокрадів і вони почали вдавати, що не знають дивака — трохи відстали й закрутили головами урізнобіч. 

— У чергу, шановні! Не поспішайте, усе встигнеться, — українською мовою сказав співробітник аеропорту натовпу перед металевою аркою. — А це що за неподобство? 

Він охопив здивованим поглядом водолазний костюм і ніби хотів розгледіти усміхненого бугая під шоломом. 

— Негайно зніміть і станьте в чергу! — буквально наказав чоловік і суворо додав: — До того ж антикваріат повинен проходити особливу перевірку.

Він помітив цінність залізного костюма. 

У передчутті проблеми четвірка казнокрадів миттю оточила боса. І ексважливий дипломат сказав: 

— Це ж зовсім не неподобство, а штучний інтелект. Для вас — просто дипломатична пошта. Погляньте, на клейкій стрічці все написано. 

Співробітник уважніше розглянув напис і одразу подобрішав: 

— Хто супроводжує? 

— Я, — негайно змахнув перед носом простроченим дипломатичним паспортом сміливець. 

— Добре, — пролунало схвалення та дозвіл: — Ви зі своїм інтелектом можете проходити без огляду та почекати осторонь, поки ми не перевіримо інших. Викладайте рюкзаки на гумову стрічку. 

— Як це викладайте? — побоявся хлопець зі шрамом залишитися без злодійського інвентарю. 

— Викладайте, викладайте, — пролунала повторна вказівка. 

Першим наважився колишній скарбник. Його величезний рюкзак миттю зник у залізному боксі — і металодетектор спрацював на рибальські гачки. Проте інтерес для команди казнокрадів склали не вони. Дві жінки на іншому боці модуля перевірки взялися потрошити речі та гумового лебедя. Так матрац і пластикові пасочки для пляжу опинилися у всіх на очах. 

— Що? — випередив запитання колег скарбник і став виправдовуватися: — Це все не для мене. А з іншого боку, чим ви займатиметеся біля моря, коли всі ідеї вичерпаються? Отож-бо і воно. 

Чоловік помітив, як зникають посмішки з облич дурників. 

— Будуватимете піраміди, босу не до цього — у нього самі акули в голові. Хоча… 

Він кинув погляд на водолазний костюм і засумнівався, що людина всередині сповна розуму. Плішивий бугай розмахував руками й ніби когось намагався спіймати над головою. 

— Чи не самі, — знизав плечима власник надувних пристосувань. 

А хлопець зі шрамом ризикнув дати свій рюкзак на огляд співробітників аеропорту. Лише кілька хвилин знадобилося жінкам за модулем перевірки, щоб вилучити металеві відмички, маски, рукавички, напилок, ножиці, леза і ножі. Потім почався справжній кіпіш та крики місцевою мовою. З хаотичних рухів співробітників аеропорту та інтонації голосів стало зрозуміло, що справи кепські. 

— Здається, нас зараз пов'яжуть, — припустив колишній депутат. 

— І надовго, — погодився скарбник. 

— В'яжіть їх, в'яжіть, — тут і там загула черга біля металодетектора. — Набридло стояти, ми хочемо купатися! Так, забирайте і нехай десь в іншому місці щось пояснюють. 

Земляки поспішали на відпочинок, чим спонукали авторитета до дії. 

— Гу-гу-гу, — раптом, немов із того світу, видав баритон водолазний костюм і підтримав бажання туристів: — Я теж хочу купатися! 

А завдяки парам аміаку співробітники біля металодетектора враз перетворилися на зубатих шакалів і почали огризатися. 

— Жодного моря, — заклацали вони слинявими щелепами, — поки не розберемося зі злочинцями. 

— Як це жодного? — спантеличився бугай. — Мені терміново потрібно до акул. 

Він сприйняв заборону на свій рахунок і, не вагаючись, вихопив мисливський ніж молодого друзяки. 

— Шакалам шакаляча смерть! 

Залізний костюм грізно почав розсікати довкола повітря, що неабияк лякало. Не маючи жодного бажання давати бій штучному інтелекту, співробітники аеропорту миттю заховалися хто куди, а натовп туристів розсмоктався по закутках. 

— Тікайте, тікайте, я тільки розминаюсь. Нікому не дозволю завадити планам, — був готовий різати горлянки скалозубам авторитет. 

— Здається, нам час, — неголосно звернувся до колег ексважливий дипломат. — Кидайте все та гайда звідси. Під шумок зникнемо, якщо не хочемо, щоб наш бос наробив біди. Якось не до місця потрапити за ґрати. 

— Заперечень немає. Так-так, бігом звідси, — зашепотіли казнокради.