Штучний інтелект запалює.

— Як це мені не можна сідати на крісло? — розлючено звернувся до молодого стюарда плішивий бугай і заздрісно поглянув на пасажирів бізнес-класу просторого авіалайнера. — Ви хочете, щоб я три години на ногах стояв? 

— І ми не в змозі стільки вистояти. Візок штовхали пів дня, — невдоволено заклювала носами решта казнокрадів у проході між сидіннями з білої шкіри. 

А колишній депутат акцентував: 

— Нам сказали, що можна сідати по черзі. 

— Так! — різко кивнув головою авторитет і додав: — Я маю бути першим і останнім, бо мені ще з акулами боротися. Хоч трохи розслаблюся. 

Кілька пасажирів елітної частини авіалайнера потай покосилися на дивака. Й бізнес-клас знову сповнився голосом непохитного стюарда: 

— Не можна, адже квиток виписаний на шановного керівника дипломатичної місії — штучний інтелект в антикварній оболонці, — кивнув він на водолазний костюм, що сидів біля ілюмінатора з безпристрасним виразом трохи мутнуватого скляного обличчя. — Ось, самі подивіться. 

Стюард простягнув плішивому бугаю квиток. 

— Чорним по білому написано.

— Та хоч курячим послідом, мені різниці немає! — невдоволено гаркнув авторитет і, поглянувши на колишнього депутата, зауважив: — Це ти наплів про якийсь інтелект, тепер доведеться стояти три години. 

— Взагалі-то, — дав про себе знати ексважливий дипломат, — ідея моя. І якби не вона і прострочене посвідчення, довелося б спілкуватися з митниками. 

— А це чималі витрати, — впхав свій ніс у розмову колишній скарбник. 

— Мовчи, придурку, — насупився плішивий бугай. — Яке прострочене? 

Він заблищав діамантовою усмішкою перед стюардом і вирішив його скоріше позбутися: 

— Ми все зрозуміли. Штучний інтелект тут головний і йому вся шана. Звична справа, квиток не дешевий. Коротше, — обхопив той за плече парубка, — ви можете йти. Як супровідники керівника дипломатичної місії ми розважимо персону, протремо каламутне скельце, вмостимо зручніше. Йдіть, не хвилюйтеся. 

Авторитет таки спровадив людину і вирішив негайно розпочинати виконання зрощеного в голові плану. 

— Слідкуйте за шторкою, — прошепотів друзякам стратег. — Якщо хтось із персоналу покажеться — маячте. А мені треба терміново перевтілитися. Заодно перевірю, як ти підігнав костюмчик. 

Бугай зиркнув на молодого хлопця зі шрамом і, недовго думаючи, став одягатися в залізне диво. 

— Трохи замалий, — негайно притягнув він на себе погляди звідусіль. — Але виходу немає. 

Неосяжний чоловік тужився і тужився, лише за хвилин десять зник під пузатою оболонкою.

— А мені пасує, — як з труби почувся голос бугая. — Сів, наче під мене клепали. 

Він хотів здерти клейку стрічку з шолома, проте не наважився. 

— Ще знадобиться. 

Чоловік вмостився на білосніжне крісло і нахабно вивалив свої залізні ноги на підлокітник сусіда по рейсу. 

— Вибачте, — трохи обурився статечний пан з журналом, котрий весь час визирав з-під нього на бритоголових мужиків. — Я, я... 

— Чш-ш-ш, — одночасно приклали вказівні пальці до губ казнокради, чим миттєво втихомирили пасажира. 

А штучний інтелект вирішив, що настав час випробувати сервіс непересічного рейсу. 

— Шампанського! — знову, ніби з труби, пролунали слова. — Пліснявого сиру, фруктів, суші, роли та оливки. Хочу все. 

Та даремно протер серветкою каламутне скло перед очима. 

За хвилину в бізнес-класі опинилося дві стюардеси з тацями та стюард, який замилувався здібностями штучного інтелекту, помітивши пропажу авторитету. 

— А де ваш галасливий колега? — поцікавився у поплічників парубок. — Хоча яка різниця? Головне, нам більше не заважають. 

Він не дав відповісти. 

— Перепрошую, сер, — простяг келих із шампанським водолазному костюму стюард і розгубився. — А як же ви питимете? Не бачу отвору. Хіба вам таке можна? 

Людина злегка подалася назад. 

— Можна, можна, — ще більше здивував стюарда костюм. 

І вихопивши з рук келиха, гаркнув: 

— Бовдури, і як мені це пити? А ще їсти хочеться, — застрибав на кріслі бугай. 

— Момент… 

Хлопець зі шрамом дістав із багажного відсіку над головою свій рюкзак і негайно вилучив звідти скручений бубликом шланг. 

— Зараз усе буде. 

Він прикріпив один кінець до непомітного отвору на шоломі, а в інший почав заливати шампанське. 

— Відкрийте рот ширше, босе, тобто штучний інтелекте. Напій подано! 

Авторитет послухався і рідина захлюпала в горлі. Потім туди полетіли дрібно порізаний сир, оливки та решта, чим порадували незвичайного клієнта стюардеси. Неординарна подія викликала в пасажирів бізнес-класу підвищений інтерес, навіть персонал не хотів йти, але робота кликала.