Втомились усі, окрім водолазного костюма.

— Хутчіше, недоумки, — не знаходив собі місця плішивий бугай на візку. — Ми з водолазним костюмом уже бачимо хвилястий дах аеропорту «Бориспіль». Ще трохи й злетимо під хмари. 

Мов батогом, він замахав пакетом, але це нічого не змінило. Четвірка змилених казнокрадів уже ледь пересувала ноги. Тисячний піт змочив їхні розпалені обличчя і від одягу смерділо. Краватки давно злетіли з ший розцяцькованих панів, а майки решти нагадували мокрі ганчірки. 

— Ми більше не можемо, босе. Так, зовсім видихнулися. Ще трохи й здохнемо, — один за одним проскиглили шорсткими губами нікудишні штовхачі, починаючи завалюватися на візок. 

— Ідіоти! — навсправжки злякався авторитет. — Ми ж запізнимося. 

Чоловік із заздрістю поглянув на абсолютно спокійний вираз скляного обличчя костюма поряд. 

— Літак полетить, то як ми добиратимемося? Я не хочу втрачати дорогоцінний час оплаченого відпочинку. До того ж активність акул у будь-який момент може припинитися. Де я потім їх шукатиму? Як заслужити міжнародне співчуття, змусити людей пробачити всі гріхи? 

Плішивий бугай не знаходив собі місця і щоразу нервово скалив два діамантові зуби. 

— Хутчіше, кажу. Хутчіше! 

Чоловік ледве не заплакав, але четвірка штовхачів безславно звалилася на візок і захрипіла від втоми. 

— Бовдури, — так і прикусив губу авторитет, уявляючи, як руйнуються його плани. — Ну, глядіть, ви в мене ще потанцюєте. 

Бугай зістрибнув на асфальт і, вмостивши друзяк поруч із водолазним костюмом, поштовхав візок. 

— Геть з дороги, у нас літак, «Шик-чи-пшик», Шарм-ель-шо! Тьху ти, Шейх. 

Він став буквально розпихувати перехожих на тротуарі доти, доки не досяг терміналу «D». 

Тим часом колишні казнокради на візку трохи отямилися і сповзли на дорогу. 

— Хутчіше, дармоїди, у нас же рейс! 

Авторитет дістав з пакета квитки та звірився з годинником на фасаді скляної будівлі під хвилястим дахом. 

— Здається, ми запізнилися... 

Плішивий бугай побілів, розуміючи, що є ймовірність повернення додому. 

— Грошей я з собою багато не брав, — став вивертати кишені пляжних шортів чоловік. 

На допомогу прийшли спільники.

— У мене є небагато. І в мене. Так-так, нашкребемо трохи, — заторохтіли вони. 

А колишній депутат сказав: 

— Сподіваюся, у готелі нам гроші не знадобляться. 

— Не знадобляться. У нас все включено, бовдури. 

Авторитет розкрив долоню і його жест був належно сприйнятий. Усе, що мали при собі поплічники, негайно перекочувало до ватажка пляжної вилазки. 

— П'ятсот, триста, чотириста доларів, — узявся перераховувати дорогоцінні папірці авторитет. — П'ятдесят центів... 

Він похмуро поглянув на молодого хлопця зі шрамом, і одразу отримав відповідь: 

— А що? Ви ж сказали, що багато не брати. Тим паче, що за потреби роздобудемо. 

Молодик крадькувато озирнувся і струснув рюкзаком на своїх плечах. 

— Маски та відмички взяв, тобто водолазні рукавички, — негайно виправився запеклий злодюжка, бо не хотів отримати ще одного потиличника. 

— Усе, бігом за мною, — закомандував плішивий бугай і зауважив: — Костюм не забудьтеся, він нам ще згодиться. 

П'ятірка колишніх казнокрадів рвонула всередину будівлі аеропорту і, розпихуючи всіх шоломом антикваріату, миттю опинилася біля залізної арки. 

— Стояти! — очманів від небувалого напору худенький чоловік у синій уніформі. — Водолазам не сюди. 

Співробітник аеропорту не одразу зрозумів, чим розганяють людей зачухані особи. 

— Які водолази?

Авторитет озирнувся навколо. 

— А, — здогадався чоловік, — це не водолаз, а антикварний костюм для глибоководного занурення. 

— Тим паче. 

Чоловік негайно заступив дорогу і схвильовано додав: 

— Антикваріат повинен проходити митний огляд, отримати дозвіл на вивезення. Тому, — змахнув він рукою, — відійдіть убік, пропустіть людей. У багатьох рейс ось-ось спурхне під хмари.

— Це ти в мене зараз спурхнеш, — миттю розлютився бугай. 

І ніби грізна хмара, навис над розумником. 

— Ти хоч знаєш, скільки я відсидів у в'язниці? Та я таких, як ти, однією лівою чавив. 

Авторитет замахнувся, і від арешту його дивом врятував ексважливий дипломат. 

— Пробачте, пробачте, будь ласка. 

Власник спітнілого піджака проштовхнувся вперед і став вигадувати на ходу: 

— Ви не зовсім правильно зрозуміли людину, — схвильовано затряс він головою та вказав на водолазний костюм. — Це диво — мій помічник без свідомості. 

Він став негайно виправлятися, бо співробітник аеропорту схопився за кобуру з пістолетом.