21. За замкненими дверима

Ганна тихенько зачинила двері.  

Звукоізоляція в будинку була така, що можна було перемовлятися з сусідами. Не раз їй мимоволі доводилося  бути свідком сварок в родині,  що мешкають поверхом нижче.  Або вислуховувати нарікання старенької пані, що живе над нею.  Це вже навіть не кажучи про сусідів з її поверху.  

На їхньому поверсі було чотири квартири: по дві "двушки", одно- та  трикімнатні квартири.  Шпаківня, як жартуючи, називала своє скромне мешкання Ганна.

Дівчина намагалася не нав'язувати своє товариство нікому. Особливо сусідам. Звичайно ж,  вона знала, хто в якій квартирі мешкав, але не більше того. Єдині з ким склалися більш-менш приязні стосунки то двоє братів, що мешкали по сусідству.  Вони збиралися переїжджати до Канади,  тож активно працювали над своїм проектом, щоб напевно зацікавити потенційних працьодавців.

Ці двоє часом навіть забували про те, що треба їсти, сидячи над своїми кресленнями. Багато  разів,  коли Ганна ще була разом з Антоном,  чоловіки замовляли доставку вечері,  а кур'єри весь час милилися дверима.  А пізніше,  хлопчина з доставкою зізнавався,  що помилка з адресою була тільки один раз, а далі, вони спеціально привозили замовлення до неї, бо сусіди могли ігнорувати телефон та дзвінок у двері довгий час.  Тож, щоб не тратити марно по пів години і не чекати, поки встигнуть охолонути інші замовлення,  був створений цей геніальний у своїй простоті та наівності план.

Це вже не кажучи,  що спочатку дівчині доводилося стояти під дверима сусідньої квартири.  В один з таких вечорів, коли Ганна вже збиралася купувати сокиру, щоб дістатися до глухих на всю голову чоловіків і надавати їм по м'яким місцям, виявилося,  що одна з кімнат була обладнана під кабінет і була оснащена непоганою звукоізоляцією.  Щоб не відволікатися під час праці на сторонні галаси.

Через власні переживання дівчина навіть не помітила, що єдині сусіди, з якими у неї склалися більш-менш приязні стосунки,  виїхали.  А в їхній квартирі мешкав той ненормальний з клубу.

Як то кажуть - світ тісний.  

Але чому саме він? От же ж.

Останні дні і так зжерли їй всі нерви. Спочатку та ситуація в клубі,  потім позаплановий робочий день,  а та зустріч біля кав'ярні з колишнім взагалі добила. Антон неначе відчував, коли з'явитися,  щоб нагади про себе та той біль, що завдав своєю зрадою. От і зірвалася на цьому яму. Хоча, він і так це ' заслужив.

Взагалі конфлікти забирали забагато емоційних сил, тож Ганна старанно їх уникала. Але,  останнім часом,  концентрація таких ситуацій просто зашкалювала. І з цим треба щось робити.  На жаль,  взяти зараз відпустку не вийде, а так би файно було б сховатися від негараздів у  затишному родинному колі.  Може вдасться на вихідні вирватися.

З'їхавши по дверях на підлогу, повільно видихнула і закрила обличчя долонями.  Хотілося просто відпочити.

Пухнастий хвіст легенько пройшовся по шкірі.  

- Фу, Гальмо! От знаєш, як підійти до жінки.

Кіт уважно подивився на хазяйку, хоча Ганна готова битися об заклад,  що пухнастий вважав цілком інакше.  

- От якби ти ще сміття виносив, то взагалі б ціни тобі не було.  Добре,  зараз встаю і йдемо їсти. Я тобі дещо смачненьке принесла.

Двічі повторювати не довелося.  Чарівне слово "їсти" ввімкнуло автопілот,  що скерував улюбленця до кухні.  Що що, а от від смаколиків відмовлятися він точно не буде.  Не дурний.  Ще не забулися голодні дні га вулиці.

Котик насправді цінував свою рятівницю і дбав про неї, як тільки міг. Скакав вночі, щоб їй не страшно було в темряві.  Роздирав на дрібні шматочки губки до миття посуду і пакети, щоб  могла побавитися кольоровими шматочками. Спав на її одязі, щоб  навіть поза межами дому пам'ятала,  що вона під його захистом.

Одним словом - ідилія.

- Ааааааа!  Гальмо,  щоб тобі... Я коли просила винести сміття,  то мала на увазі до контейнерів,  а не на підлогу! Ти, руйнівник волохатий! І що мені з тобою робити? От скажи мені чесно.

Загалом,  все як завжди.  Посварившись на кота, дівчина прибрала та почала готувати вечерю.

- Сьогодні у нас в меню тунець з креветками в овочевому желе та майже дієтична смажена картопля.  Ти що будеш? Бо я хочу картопельки з цибулею та сальцем. Маю право, на заспокоєння нервів. І не дивися так на мене.  Пара додаткових кілограмів мені абсолютно не зашкодить.

Та хто ж заперечував. Котик взагалі не переймався вагою.  А ні своєю, а ні будь-кого іншого. А от вміст тарілки хвилював. Та ще й сьогодні сили можуть знадобитися, судячи з усього, йому  доведеться постаратися,  щоб повернути душевну рівновагу хазяйки.

Сімейну ідилію порушив дзвінок у двері.  

- Тихо, маленький.  Заспокойся. - Ганна взяла на руки кота, щоб заспокоїти. Та чим ближче підходила до дверей,  тим сильніше той починав шипіти та розпушувати шерсть. - Кого там принесло в таку пору?

В дверне вічко нікого не було видно.  

- Певно хтось пожартував. Або помилився квартирою.  Бачиш, маленький,  все добре.  Ідемо спати. Я сьогодні виснажена і взагалі не маю сил. Помуркочеш для мене трошечки?

Зелені очі з розумінням дивилися на неї. Сьогодні буде сеанс кототерапії.  

Не дивлячись на досить юний вік,  бо йому,  по людським міркам, навіть року ще не було, котик добре розумів, що саме потребує його людина. І він готовий постаратися задля її благополуччя.

Сьогодні,  вперше за довгий час Ганні снився сон. Яскравий,  кольоровий, наповнений магією та дивовижними істотами. І в ньому вона могла літати. Не так, як деякі - в хмарах з птахами,  а лишень трохи відірвавшись від землі.  Та те, ні з чим не порівняльне, відчуття легкості та невагомості просто підкорювало.

Щаслива, що нарешті сни повернулися, дівчина посміхнулася не прокидаючись.

А кіт в цей момент спостерігав, як його хазяйка левітувала над ліжком.