16. Не по плану

Все пішло не по плану з самого початку. Дівчата мусили домовитися з Ганною про похід до салону краси. А вже там, на місці, ненав'язливо підштовхнути її до крісла стиліста, щоб трішки змінити зачіску.

Потім в гру вступав Артем, під виглядом цього самого стиліста, і відрізає собі невеличке пасмо волосся і під претекстом, що його негайно викликає керівництво, піти, залишивши дівчину зі справжнім працівником салону.

На його щастя в цьому закладі персонал носив медичні маски, вперше Артем був вдячний пандемії. Єдиним, що його хвилювало в той момент, це те, що вовк міг знову відреагувати на запах дівчини. Довелося вжити якоїсь смердючої мазі, котру нанесли на ватний диск і поклали під маску для того, щоб перебити всі інші запахи.

Але, як виявилося, Ганна не горіла бажанням якось змінювати свій імідж.

- Це занадто серйозний крок. Я на такі зміни в житті ще не готова.

- Ще скажи, що бережеш косу до першої шлюбної ночі, - Марина весело коментувала те, як Ганна обходила крісло стиліста по широкій дузі.

- От чесно, я скоріше прізвище зміню, а не зачіску. До того ж, - схилилася до подруг і пошепки продовжила Ганна, - мені цей перукар не вселяє довіри. Ви ж тільки гляньте на нього. Дивиться так, немов хоче з мене скальп зняти. Та він такий здоровий, що я навіть пискнути не встигну. Відріже мені голову тими ножицями і все! Не буде більше у вас мене. А я ж дбаю, в першу чергу, про вас. От що ви без мене будете робити?

- І то правда. - Юля голосно почала сміятися, - без тебе нам буде страшно нудно.

- Страшно вам і так щоранку, коли мене бачите. А от з нудьги і померти можна.

- То, кінець кінцем, ти йдеш на стрижку?

- Ні!

- Ну давай, хоч кінчики підрівняємо.

- Ага, знаю я ваше “підрівняємо” - відкремсають волосся по самі вуха, і ще скажуть, що так і було. Знаємо, плавали.

- Не драматизуй.

- Ні! Юльчик, Мариш, давайте краще в магазин білизни? От там я довірю вам своє зніжене тіло на розшморгування.

Артем, який все це чув, хоч і говорили дівчата не голосно, вже був готовий битися головою об стіни, а може навіть насправді відкремсати насильно те волосся. Стримувало лише те, що все повинно бути добровільно. Але ж як це дратувало. Він не міг зрозуміти чому конкретно ця дівчина не любить змінювати зачіску, тоді коли більшість в кріслі перукаря бувають частіше, ніж на кухні.

Юля знизала плечима і вийшла слідом за подругами, махнувши головою, вказуючи напрямок де вони будуть. А він стояв і не міг вирішити, що ж йому робити далі: іти в магазин жіночої білизни, чи чекати їх тут. Все ж не покидала його надія, що дівчина змінить свою думку і повернеться.

Та знову не так сталося, як гадалося.

До салону влетів рожевий ураган. Навіть не так. Ви коли-небудь уявляли, як виглядає амбасадор рожевої пожованої гумки? Чи ляльки барбі після зустрічі з бульдогом? От приблизно так і виглядало те щось. Що ввірвалося в двері з дикими криками.

- Тьом! Ну скільки можна? Я вже втомилася за тобою бігати!

Намагаючись зрозуміти, що тут діється, Артем почав озиратися, немов шукав чиюсь підтримку. Та, як на зло, нікого зі знайомих поруч не було, або ж всі вдало поховалися, щоб не брати участь у цій комедії.

- Ну чого мовчиш? Ти ж сам говорив, що хотів би продовжити стосунки?

- Які, твою на ліво, стосунки? Що ти мелеш? - ледве стримуючись, запитав хлопець.

- Вже ніякі! Ти мені взагалі не впав! - рожева барбі продовжувала верещати. - Я хотіла тобі зробити несподіванку. А якісь два придурки вилили на мене мій полуничний смузі. Ще й сказали, що в тебе тут побачення. Але ж я не дурна. Яке побачення з перукарем?! Знаєш що, ти мене втратив! Можеш навіть не дзвонити мені. І, сподіваюсь, твій шеф тобі дав доброї прочуханки, за те, що береш чужі автівки без дозволу.

Розвернулася на своїх височезних підборах і вилетіла кулею з салону, залишивши спантеличеного Артема.

- Чао, невдаха! - Крикнула йому і остаточно зникла.

- Що це було? - сам у себе спитав, навіть не сподіваючись на відповідь.

Тут поріг переступили близнюки, голосно регочучи.

- Ох же ж, зелені їжаки!!! Бачив би ти своє обличчя. Це було того варте, - синхронно говорили вони, давлячись сміхом.

- Та, дідько, хтось мені пояснить, що тут діється?

- Та що тут пояснювати, - Свят сів на крісло і почав розповідати. Одна із твоїх одноденок побачила тебе на рецепції і почала чіплятися до адміністратора, щоб їй дозволили усамітнитися з тобою. А коли впізнала нас, то взагалі ніби здуріла, хотіла навіть твою домашню адресу випитати.

- Ага! От ми сказали їй, що насправді ми працюємо на СТО і там беремо іноді круті тачки і чіпляємо таких от лялечок.

- Ох вона і верещати почала. В мене ледве барабанні перетинки не полопалися.

- Тому я вилив на неї якусь рожеву гидот, що вона тримала в руках.

Брати доповнювали розповідь одне одного І, не дивлячись на абсурдність ситуації, це дійсно було смішно.

- Слухай, що ми хотіли сказати... - В'ячеслав на мить зробився похмурим, - Там до твоєї малявки якийсь хмир причепився.