13. Несподіване зізнання

- Що ж, у мене все набагато простіше, - Марина запустила руки в своє волосся і пропустила його між пальцями. - Анька ніколи не засуджувала мене за мої зв'язки з чоловіками. Вона не знає про мою природу, але поруч з нею я почуваю себе нормальною.

- Скажи, - Інга з цікавістю подивилася на дівчину, - ти забираєш життєві сили своїх коханців?

- Ні, що ти! - трохи нервово засміялася і почала оповідати. - Моя прабабця ще могла це зробити, але починаючи з бабусі ми ставали все більш подібними до людей. Хоча, і далі до нас притягує лише невірних чоловіків та тих, хто ...

- Кидається на все що рухається, - господиня щиро веселилися і всі присутні теж не могли стримати сміх.

Це трохи розрядило атмосферу навколо.

- Я хочу одразу зазначити, що, на відміну від інших жінок мого роду, я ніколи не звязувалася з жонатими. Не хотілося бути п'ятим колесом у воза. Мені вистачило прикладу матері, що все життя була в ролі коханки, котру зневажають. Краще бути самій, ніж зв'язувати своє життя з тим, хто не поважає а ні себе, а ні свій вибір. 

- Так, ти не звичайна літавиця. Нам треба якось зустрітися і ти мені розповіси все все все. - Інга обвела всіх гостей поглядом, - А зараз хочу запропонувати вам кави. Або може щось міцніше?

- Я б краще випила чаю. Якщо можна, звісно. Кохання, тобі чорної?. - Юля піднялася, щоб допомогти хазяйці на кухні.

- Марино, допоможи розкласти ці тістечка. А чоловіки нехай дочекаються ще одного гостя. Хоч ми його і не запрошували, але то не привід щоб не виказати гостинність.

Коли на кухні почали пригототувати напої та смаколики, Ковальська повернулася обличчям до вікна, помітивши тінь, що проскочила між деревами. Певно той непроханий гість завітав. Дівчині зробилося трохи тривожно і вона була вдячна подрузі за підбадьорюючу  посмішку. 

Думки про вчорашній вечір не давали їй спокою. Як би все склалося, якби вона не затягнула всіх до клубу? Що буде далі? 

- Дівчата, в мене до вас невеличке прохання, - усміхнулася господиня, але в очах не було і краплі веселощів. - Прошу нікому ні слова, про те, що ви сьогодні тут розповіли. Особливо Артему.

- Слухай, а чому власне він вчора неначе сказився? Кидався на всіх, як навіжений. Чи там ще щось сталося в процесі дружби організмами?

- Та ні, - Марина підняла брови і нервово посміхнулася. - Може йому просто соромно, що хтось побачив його з голою дупою?

Інга з Юлею засміялися у весь голос. Хто хто, а перевертні ніколи не відрізнялися сором'язливістю. Але при цьому намагалися не відкривати свої таємниці перед звичайними людьми. Може в цьому і була причина? Ця думка проскочила у вовчиці, але Ганна напевно нічого не могла побачити... Чи могла?

- Я думаю, що час іти на терасу. Нас вже зачекалися.  Ідемо, дівчата.

На терасі на них чекали троє чоловіків в стані, що важко назвати спокійним. Артем навіть не намагався стримуватися, на відміну від інших двох. Ігора видавали лише напружені щелепи, а Роман лише ззовні виглядав розслабленим. Насправді ж він в кожну мить міг зірватися з місця і без жодних роздумів усунути кожного, хто створить проблеми.

Оцінивши можливі варіанти, Юля підійшла до свого чоловіка і взяла його за руку.  Між ними ніби відбувався діалог без слів, лише за допомогою дотиків і погляду. За кілька довгих секунд Артем посміхнувся до своєї коханої і поцілував її у скроню.

- Я зараз блюватиму веселкою, - Артем скривився, неначе йому муха до рота залетіла, - А вона що тут робить? - перевів погляд на біляву постать, що немов ховалася за Інгою.

- І тобі не хворіти, - відповіла Марина, виглянувши з-за зеленої шевелюри, - Мене запросили. 

- Артемчику, а ти що, злякався, що доведеться другий раунд відпрацювати?

- А тебе, ведмідь, ніхто не питав. Я не до тебе прийшов. Інго, можемо поговорити в більш...

- Тьома, я після твоїх походеньок боюся з тобою залишатися на самоті, - не дала йому закінчити ворожія. - Ти хочеш заспокоїти вовка?

Всі з подивом поглянули на того.

- Чекайте, - Юлія стиснула руку коханого від хвилювання, - хочете сказати, що то звір так відреагував на Ганну?

- Так! - Інга не дала перевертню заперечити. - Артем, повір мені, зараз не час вигадувати небилиці. Я ж правильно все зрозуміла? Вона призначена для тебе?

- Так! - видавив крізь стиснуті зуби у відповідь.

Всі були так шоковані, що навіть не зауважили як небезпечно заблищали очі Ведмедя.