9. Зіпсований вечір

Під'їхавши до нового нічного клубу, Ігор приготувався того, що доведеться відганяти малолітніх мажорів від дівчат. Але, як виявилося, контингент тут був досить пристойним. Ну, наскільки це можливо для подібних закладів.

- Так, я піду зроблю замовлення, а ви ідіть знайдіть місце, де можна буде присісти, - Марина одразу ж пішла до барної стійки. Після пляшки мартіні не хотілося нічого алкогольного, щоб не трапити в жодну халепу. З них вистачить випитого мартіні, а Ігор за кермом. До того ж треба проконтролювати, щоб по дорозі ніхто нічого не додав до коктейлів.

Кілька разів з нею спробували познайомитися, але вечір тільки почався, немає куди поспішати.

Ганна з Юлею тим часом зайняли диванчик на чотири особи і чекали на подругу.

- Дівчата, і чого всім не сиділося десь на кухні? Ну напилися б до поросячого вереску, розвів би во кімнатах і зі спокійною душею вимагав би завтра компенсацію від дружини за моральну шкоду.

- Коханий, на кухні у нас із чоловіків водяться лише ти, Ванька та фікус.

- І чим така чоловіка компанія вас не влаштовує?

- Тим, що Ти - МІЙ чоловік, Ванюшка - занадто молодий для Ганни, а фікус, взагалі, пияк. Чи ти думаєш я не знаю, що ти його коньяком підливаєш?

- Юль, у мене, взагалі то, Гальмо є. Справжній чоловік - спить, їсть, поличку прибити не може. 

- Гань, та він, після останнього візиту до ветеринара, самоідентифікується, як кіт без статті. Безгендерний, чи як там?

- Євнух без гарему, - чоловік весело прокоментував, ким саме може вважати себе кіт, котрого Ганна знайшла під його автомобілем. Власне від цього і така дивна кличка у тваринки.

- Як це без гарему? Та в мені стільки особистостей вживається, що навіть султан би позаздрив такій різноманітності.

- Ага, спиш як слон по дві години. Їси як горобець - дві своєї ваги. А в праці - тяглова коняка...

- Ні, безсмертна поні.

- Ігор, ну що ти таке кажеш? Я ще можу вирости, - Ганна намагалася надати обличчю ображений вираз, - в ширину.

Жарти щодо зросту Ганни були вічним джерелом гарного настрою в компанії. Дівчина щиро сміялася з потішних ситуацій, що регулярно виникали в її житті. В свої двадцять чотири роки вона не раз ходила до музеїв та театрів по дитячому білету. Навіть сьогодні, у неї єдиної попросили документи на вході.

- Щось Марини довго немає. Юль, я піду гляну де вона.

- Не треба. Я вже бачу нашу згубу, - Юля помахала рукою подрузі, що шукала їх поглядом. - О, мені полуничний коктейль!
- Тут всі полуничні. Сьогодні у вас немає права вибору, - засміялася білявка.

- А що так? У них шоколад чи банани закінчилися для молочних коктейлів?

- Та ні. Просто у мене руки з дупи ростуть і на електронному меню я змогла двічі  продублювати замовлення. Навіть бармен в шоці. Раніше них такої функції не було.

- Треба було Юльчику піти. То вона в нас комп'ютерний геній, - Ігор з захопленням поглянув на дружину.

- Ну не знаю. Навряд чи б я знайшла цей баг так швидко. То ж бо справжній талант потрібно мати.

- Так, годі балачок. Добивайте свої коктейлі і йдемо танцювати. Я що, дарма  вас сюди витягнула? Анька в дівицях засиділися, треба їй вухоїда знайти пристойного.

- Кого ви мені знайти хочете?

- Ой, дитя моє нетямуще. "Вухогриз" - то "Ухажёр". А по нашому, по людськи, то кавалер, залицяльник, шанувальник, прихильник і ... Хто там ще?

- Ніхто. Мені мої вуха цілі потрібні. Вистачить над ними знущатися. Один лапшу вішав, другий гризти буде. Ні, красно дякую. Я офіційно вступаю в ряди шанувальників 40 котів.

- А ну тихо. Ви як хочете а ми з чоловіком йдемо танцювати. Киць, то ж наша пісня.

Юля вхопила коханого за руку, а її погляд... Кіт зі Шрека нервово палить десь в кінці вулиці. То квінтесенція милоти та щирого захоплення.

Пара швидко зникає в танцюючому натовпі, а дівчата не відразу розуміють, якої саме пісні діджей зробив ремікс. Аж поки не розібрали слова:

" Тримай мене міцно
Одною рукою,
Так сильно і ніжно
Вбивай мене...
Віддай мені муку
Своїми руками,
Моїми губами лікуй,
Лікуй себе..."
(Христина Соловій "Тримай мене міцно")

Коли починається новий трек подруги теж приєднуються до танполу. Ритм музики співпадав з ритмом серця і вибивав всі зайві думки з голови. Вони віддавалися повністю і без залишку.

Здавалося, що часу більше не існує, тільки той шалений темп, що захопив і не  відпускав.

- А той хлопець за пультом знає свою справу, - Марина намагалася перекричати  потужно акустичну систему клубу.

- І не кажи. У мене зараз серце з грудей вискочить. Потребую хвилю відсапнути.

Як тільки четвірка друзів почала виходити з танцюючого натовпу, то якась напів оголена дівиця почала активно вішатися на Ігора. Намагалася якомога звабливіше крутити стегнами, не знаючи яку сторону краще підставити: великі сідниці чи силіконові цицьки.

- Красунчику, не хочеш пригостити самотню гарну дівчину? - намагалася якомога грайливіше промовити нахаба.

- Слухай сюди, лярво! Це мій чоловік! Якщо не хочеш проблем, то зникни з очей моїх. Бо інакше на дві ноги коротшою станеш! - фурією кинулася на захист свого коханого Юля.

- Ой, ну подумати... На ньому ж ніде не написано, що він чийсь. Може він сам не проти того, щоб пригостити когось, - не враховувалася та.

- Ти дурна, чи сліпа? Я одружений. Ось обручка, - показав руку обурений Ігор.

- Знаємо таких жонатиків. Плавали.

- То і пливи звідси, поки ціла! -  Юля вже готова була перетворити свої погрози в реальність, як дівицю перемкнуло на когось з танцюючих.

- Масю, ти що, забув про мене? - проверещало те непорозуміння і кинулося в сторону "масі", що активно досліджував м'які місця, судячи з вигляду, клону своєї  пасії.