V. Пробач

Прокинулася Ірина від настирливого дзвінка у двері.

 - "Олег..." - подумала дівчина.

- Іду!.. Одну хвилинку... Уже відчиняю... - але, відчинивши двері, вона побачила... Костянтина, - Ти?

- Здрастуй, Іро, можна увійти?

- Не думаю, що гарна ідея.

- Будь ласка, я ненадовго.

- Гаразд, входь, - вирішила, що так буде краще, адже Костянтин однаково не відчепиться, поки не доб’ється свого, - кажи, за чим прийшов?

- Ірочка, вибач мені, будь ласка. Не знаю, що на мене найшло.  Я випив і..., коли ми розлучилися, зрозумів, що дійсно кохаю тебе, що мені не потрібна ніяка інша. Я люблю тільки тебе і більше нікого.

- А як же та, з якою ти проводив час без обов’язків?

- Вибач, я був дурнем. Хіба можуть бути справжні почуття там, де немає обов’язків? Я називав її класною, але хіба дівчина "на одну ніч" буває такою?

Відчувши щирість у словах Костика, Ірина завагалася.

Побачивши це, хлопець перейшов у наступ.

- Я не можу без тебе. Дуже прошу, пробач мене, давай почнемо все з початку. Обіцяю, ніколи більше не зраджувати.

- А як щодо горілки?

- Пити я теж кину, тільки пробач і... виходь за мене заміж.

Ірина була просто ошелешена. Цього вона ніколи не очікувала від Костянтина. Усе, що завгодно, тільки не це.

- Я-я-я-я подумаю... і пізніше передзвоню тобі.

- Спасибі, Ірочка. Ти не уявляєш, який я щасливий. Дуже дякую.

Костянтин пішов, і Ірина полегшено зітхнувши, звалилася на диван.

Ось так новина! Дівчина була вражена до кінчиків вух. Вона два роки зустрічалася з Костею і думала, що знає його, але сьогоднішня зустріч показала протилежне.

Тепер перед Ірою став вибір, важкий і дуже важливий. Серце розривалося між двома хлопцями, які найнахабнішим чином вторглися в її життя.

Олег. Він був особливим хлопцем, якого ще ніколи не зустрічала Ірина. Вона навіть встигла закохатися в нього, але не знала про нього зовсім нічого. Та й зустрічалися вони якихось три рази.

Костянтин був зовсім іншим. Він не був схожий на Олега. Ні його поведінка, ні характер не могли зрівнятися з Олежчиними.

Але саме з ним Ірина провела два роки свого життя, нехай навіть не завжди так, як хотілося. І дівчина любила його, все ще любила. Вона була готова пробачити і забути образи, повернути все назад, але чи згодна вийти заміж? Чи готова стати дружиною, матір’ю, зв’язати себе шлюбними обітницями?