Шанс

   М'яке світло, обережно, наче ящірка, підкрадалося до ліжка Ксенії, розтікаючись по куточках її кімнати. За мить перші промінчики торкнулися довгого золотавого волосся і обличчя дівчини. Щаслива посмішка видавала приємний сценарій сновидіння.

   Один, найнахабніший промінчик ковзнув по ледь тремтячим повікам Ксені. Невдоволено зморщивши ніс, вона повернулася до стіни. Але це не допомогло. Як відлив тягне за собою дрібні камінчики в безодню океану, так і залишки сновидіння вислизали з Ксеніїної голови. Марно вона намагалася згадати деталі. Вони все швидше і швидше стиралися, залишаючи лиш солодкий флер нічних переживань.

   "От би так у реальному житті" - подумала Ксеня, і потягнулася до тумбочки біля ліжка. З першого разу під руку потрапив крем для рук, потім гребінець, потім шматочок шоколадки та ще якась дрібниця. Довелося піднятися на лікті й подивитися на тумбу. "Дивно. Може на підлозі лежить? Теж не видно." Хочеш не хочеш довелося вставати. Та ще й на коліна. Ксенія обнишпорила все навколо ліжка, навіть відсувала тумбочку  і сиділа тепер на підлозі в цілковитій розгубленості. "Може вночі до туалету ходила сонна і там забула? Точно!" Надія, що раптово осяяла зневірену душу, підкинула дівчину, спрямувавши до заповітного місця. Але замість того, щоб осяяти - увімкнене світло лише більше затьмарило знедолену. Тут його теж не було.

   Ксенія попленталась на кухню, запалила газ і поставила на полум'я турку, аби зварити каву. Стояла біля плити в роздумах аж доки коричнева пінка з шипінням не загасила конфорку під туркою.

 - Бляха, знову мити, - пригнічено промовила Ксенія і перелила каву до чашки. Звично сіла біля вікна і відсьорбнула запашний окріп. Але обличчя не відобразило ані насолоди, як то зазвичай бувало, ані взагалі будь-яких емоцій. Дівчина була цілковито заглиблена у роздуми над проблемою, яка зненацька спіткала її з самісінького рання. 

   "Потрібно терміново попросити в когось допомоги. Піду до сусідів, попрошу мені зателефонувати", - подумала Ксеня. - "Ось що значить чарівна сила кофеїну, одразу мізки міркувати почали."

   В сусідній квартирі ніхто не відчинив, у наступній теж. В третій, останній, з-за добротних дверей загавкав пес, змусивши дівчину стрепенутися. Тільки тут вона помітила, що подалася по сусідах в нічній напівпрозорій сорочці, яка в сонячних променях немов розчинялася, люб'язно демонструючи всім охочим на огляд дівочі принади.

   Ксенія швидко повернулася до своєї квартири й влаштувала там справжній обшук. Перевернувши догори дриґом кімнату, кухню, коридор і навіть лоджію вона зі злістю викинула оберемок речей із пральної машини. Телефона ніде не було.

   Навіть не думаючи наводити лад, наспіх одягнувши перше, що потрапило під руку, вона вибігла на вулицю.

   Побачивши людей у дворі, Ксенія трохи заспокоїлася. - "Але що це?" На дитячому майданчику повно дітей різного віку. Одні бігають один за одним, інші ганяють м'яч, треті намагаються дресувати дворового собаку. А ось поруч із переляканою дівчинкою на велосипеді біжить розплившись у задоволеній усмішці рудоволосий товстун. Схоже татові тільки-но вдалося вмовити доньку поїхати самостійно.

   Ксеня не могла збагнути, що відбувається. Картина, яку вона спостерігала, була для неї зовсім незвичною. Але зараз їй було не до цього. Потрібно терміново попросити в когось зі знайомих телефон. Ось молода мамочка із сусіднього під'їзду вийшла з коляскою. Зазвичай, коли Ксеня виходила на вулицю, то спостерігала як ця жінка сиділа на майданчику і невідривно щось видивлялася в телефоні. Лише коли дитина починала плакати, вона не відриваючи погляду від екрана намацувала пляшечку і усувала джерело шуму. Ксенія миттю підбігла до жінки.

   - Доброго дня. Дозвольте, будь ласка, зателефонувати з вашого телефону. Десь свого запроторила не можу знайти з самого ранку. 

   - Що, вибач? - жінка розгублено подивилася на Ксеню.

   Дівчина повторила своє прохання, але в цей момент заплакав у візочку малюк і жінка миттю підхопила його на руки. Вона почала закачувати дитину і щось не голосно приговорювати. Було очевидно, що їй зараз зовсім не до сусідки з її дивними запитаннями.

   В цей момент Ксеня помітила, що з її під'їзду вийшов кучерявий школяр - сусід із верхньої квартири, син господаря магазину комп'ютерної техніки. Дівчина звернулася до хлопчика з тим самим проханням. Посміхнувшись, він хотів пройти повз, але Ксенія зупинила хлопця, схопивши за руку. Вона не могла зрозуміти, чому їй не хочуть допомогти. Помітивши, що сусідка з ним не жартує, хлопчик перестав посміхатися і вже з серйозним виглядом поцікавився, як це вона зібралася зателефонувати від нього та ще й собі? Ксенія була в розпачі. "Що за ранок такий?" Її увагу привернув крик.

    - Обережно!

  І тієї ж миті їм на голови приземлився повітряний змій із довжелезним кольоровим хвостом. Слідом за змієм прибіг натовп малечі, а за ними, захекавшись і витираючи піт з чола рукавом, сивий дідусь. "Може хоч він мені допоможе", - промайнуло в голові у Ксені. Але на жаль, елементарне прохання зателефонувати, дідусь сприйняв взагалі неадекватно. Він вирішив, що змієм Ксеню сильно вдарило в голову і вона потребує термінової медичної допомоги. Віддавши іграшку старшому з хлопців, він зголосився супроводжувати її до найближчого медпункту. Втрачаючи терпіння, Ксеня дременула геть з двору.

   Думки плуталися. "Може зі мною справді щось не так?" - думала вона. Потрібно заспокоїтися, зібратися і рішення прийде. Вже не поспішаючи Ксеня пішла вгору в бік парку. Незабаром вона стояла біля кіоску з водою і морозивом що притулився біля центрального входу. "Цікаво, коли це тут все під ретро зробили?" - промайнула думка в голові Ксені, коли вона помітила біля кіоску кремезні автомати з різними газованками. Такі вона бачила лише в дуже старих фільмах. Дівчина купила води й вже було відкрила рота, щоб вкотре попросити телефон у продавчині, але передумала. Якось вже дуже дивно дивилася та на неї.