Глава 1

Глава 1

До міста ми з Олексієм приїхали через дві з половиною години. Поїздка так сильно вимотала, що мені банально хотілося кинути речі на порозі, прийняти душ і завалитися на ліжко. Наслідки безсонної ночі давали про себе знати: очі злипалися, ноги ледве тримали, що йшла з останніх сил.

- Вбийте мене, якщо я ще раз захочу поїхати на відпочинок! - простогнала, відкриваючи двері. Увійшла в квартиру і роззулась.

- Марино, ти ж сама хотіла, - Олексій зайшов слідом і закрив за собою.

Я притулилася спиною до стіни і видихнула від полегшення. Дім, милий дім! Хоч на душі стало спокійніше, але серце продовжувало судорожно стискатися від жахливого болю. Вона поширювалася по тілу пронизливими колючками. Гіркі сльози так і підступали до очей, довелося часто моргати, щоб не розплакатися перед братом. Наказуючи собі не розкисати, посміхнулася крізь біль.

Олексій топтався на порозі, явно не збираючись залишатися в батьківському домі надовго.

- Піду я вже до себе, ти тут упораєшся без мене?

Я кивнула, не сміючи затримувати брата.

- Іди, я все одно в душ і спати, - навіть говорила через силу.

Брат хмикнув і, махнувши рукою, зник за дверима. Замкнувши замок, як і хотіла, попленталася в бажаний душ. Взявши з кімнати свою улюблену футболку брата, яка мені сягала середини стегна, увійшла у ванну і глянула на своє відображення в дзеркалі. Ой, матінко... І це я? Опудало в городі і то гарніше! Волосся злегка розпатлане, очі червоні, від задоволеного блиску нічого не залишилося.

Намагаючись усіма силами гнати від себе думки про Росо, скинула одяг і зробила крок у кабінку. Налаштувавши температуру води, терла мочалкою шкіру до тих пір, поки та не почервоніла. Я хотіла змити з себе будь-яке нагадування про той... проклятий відпочинок і чоловіка, що ніяк не бажає залишати мої думки. Навіть закривши очі, його образ переслідував мене, він посміхався і грайливо підморгував, від чого метелики в животі літали в безладді і лоскотали кінчиками крилець. Цікаво, прокинувся вже Рос? Чи помітив мою відсутність? Зрадів? Або... Так, годі! З силою тріснула долонею по склу кабінки і зробила глибокий вдих. Рос - минуле.

Сяк-так обмившись, ліниво обтерла тіло і волосся, увійшла в спальню. Дика втома давила на плечі, ноги підкошувалися, а в горлі утворився неприємний ком.

- Спати, - пробубоніла собі під ніс. Знявши з голови рушник, відкинула на підлогу.

Швиденько залізла на ліжко, опустила голову на подушку і змогла, нарешті, розслабитися. Уникаючи в сон, пригадала, що мій мобільник так і залишився в коридорі, як і сумка. Вставати зовсім не хотілося, тому лише подумки махнула рукою і віддалася в солодкі обійми Морфея.

Підірвалася різко, глибоко вдихнула і прислухалася. Втома все ще залишалася, очі не хотіли розкриватися, зробила це з великими труднощами. Вставати з ліжка немає ніякого бажання, але цей наполегливий дзвінок у двері так шумів у вухах, що силою вмовила себе встати и піти відкривати.

Попередньо глянула у вічко і застогнала. Януся! Ну, звичайно, хто б сумнівався... Потерши заспані очі, повернула замок і впустила в квартиру подругу. Вона увірвалася і відразу ж з криком: «ура» кинулася мене обнімати.

- Ну, все, Янусю, придушиш ще, - ледве здихалась від її обіймів і закрила двері. - Котра година?

- Ти що, спала?

Я безтурботно кивнула і на підтвердження солодко позіхнула. А що? Маю повне право!

- Ось і маєш! Спекотна ніч видалася, так? - хитро посміхнувшись, вона скинула босоніжки.

На кухні я відразу ж дістала турку і каву. Потрібно підбадьоритися, та й ясність думки не завадить. Дуже сильно хотілося спати, стрілки годинника показували всього лише другу годину дня, а я відчувала себе вареною як ніколи.

- Каву будеш?

Януся кивнула, влаштовуючись зручніше на стільці. Поки закипав напій, збирала думки в купку, щось я хотіла зробити, ще коли їхала додому, ось тільки вже й не згадаю, що саме.

- Гей,  не затискай подробиці! Я хочу знати все!! - останнє слово подруга особливо виділила.

Якось в смс я натякнула, що вирішила розважитися з одним із сусідів. Не уточнювала з ким саме, хоча Януся засипала мене повідомленнями і погрозами, вимагаючи негайно надати фото.

- Зараз, зачекай... - зробила акцент на тому, що пильно стежу за процесом приготування.

Але насправді намагалася викроїти для себе пару хвилин. Януся покірно чекала, хоча сама нетерпляче вистукувала барабанний дріб пальцями по столу, чим сильно нервувала мене.

Розлив кави по чашках, я дістала сир і порізала його.

- Тримай.

Поставила чашки і тарілку на стіл. Присівши, набрала повні легені повітря і вткнулась сумним поглядом в чорноту ароматного напою.

- Знаєш, мені так здається, я не кохала Дмитра, - несподівано почала розмову не з того.

Подивившись на Янусю, сумно посміхнулася. Вона дивилася трохи ошелешено, сірі очі подруги примружилися, а потім в них з'явився переможний вогник.

- Прекрасно, мінус один кретин.

- Але плюс ще один, - вставила я. - Той чоловік, про якого я писала - Рос...

- Зачекай-зачекай! - перебила Януся, швидко ковтнула напій і продовжила: - Той крендель, що мало не збив тебе, так?

- Так, він. Я чесно намагалася відгородитися від нього всілякими способами, щоб не звикати, а в підсумку закохалася по вуха. Рос просто не залишив мені ніяких шансів. Це було безумство. Я ще ніколи не втрачала голову настільки, щоб забути про все навколо. І фокусуючись тільки на чоловікові. Та й вчинки йог ... іноді занадто дурні, але часом він намагався допомогти мені, що руйнував стіну, і в підсумку вона впала. Може, мені і здалося, тільки Рос віддавав більше, ніж отримував в замін. І я зараз маю на увазі не тільки моральний аспект... - залилася рум'янцем.

Незвично розповідати комусь про своє сексуальне життя, нехай навіть це подруга дитинства.