Глава 18

Джеремі

На наступний ранок ми вдвох уже не снідали. Не було тої дружньої атмосфери, струму між нами. Не було нічого. Бо Емма, лиш побачивши мене в полі зору, відразу вдала, що уже доїла й помчала в свій номер, наче куля. Фак! Чорт, яка ж лажа!

Я не знаю, що робити. Це вперше таке. Я розгубився. Ще жодна дівчина не вводила мене в такий ступор, як вона. Усе що від мене потребувалося, я уже зробив. Але от вона не поспішає з цим. Бляяяхааа!

Моє серце б’ється як навіжене, коли вона поряд, кришу на хрін зриває і я, блін, втомився це приховувати. Думав, подорож у Францію розставить всі крапки над і, але щось ще з початку пішло не так. Потираю руками скроні. Не знаю що зробити чи сказати ще, аби до неї дійшло.

– Чувак, що за кисла міна? – Філ із Саймоном плюхаються на крісла біля мене.

– Та так… деякі труднощі, – копирсаюсь виделкою в яєчні на тарілці. Не до їжі мені зараз.

– Якісь проблеми з місією «Завоювання серця Беннет»? – виказує Філ і моя виделка різко зісковзує з рук і падає на стіл.

– Оооо, здається, ми влучили прямо туди, куди треба, – задоволено каже Саймон.

– Чуваки, це повний піпець! Ви розумієте, вона, до того, що втекла бозна куди, то ще й сказала, що вона «не та дівчина, якій варто зізнаватись у почуттях», – розводжу руками від безвиході.

Саймон пирскає.

– То ти їй зізнався у почуттях?

Напевно, це мав бути жарт, та ніхто не сміявся. Я кинув на нього застережливий погляд і той все зрозумів.

– Не до твоїх жартів зараз, Саймоне.

Філ щось обдумував, а потім промовив:

– Ти їй подобаєшся, Джеремі. Це неозброєним оком видно.

– Ну так, напевно тому вона постійно мене відштовхує і намагається вибудувати дистанцію між нами, – саркастично промовляю й закочую очі.

– Та послухай, значить треба дізнатись що саме їй заважає відкритись тобі. Або хто.

Після останнього слова мої кулаки автоматично стискають виделку в руці до того степеня, що от-от і вона зігнеться вдвічі.

– Ти ж не маєш на увазі…

– Саме це і маю, – запевняє друг.

– Бляха! – вигукую й зриваюсь з місця. Залітаю у свій номер та швидко прямую у ванну кімнату. Зараз мені терміново потрібен холодний душ. Охолонь, хлопче, охолонь…

Емма

І ось ми знову вийшли в місто. Направилися до Тріумфальної арки, моста Олександра третього, відпочили в саду Тюїльрі, який вчора, на жаль, не встигли оглянути, хоча він знаходиться недалеко від Лувру. Загалом, краще й не буває. Без спішки, ми багато-багато фотографувалися, усміхалися та веселилися. Але, як завжди, є одне «але».

Джеремі… він повсюди! Хоч я і намагаюсь його якомога вправніше уникати, проте коли ви в одній компанії, знаєте, це важче, ніж може здатися. Він стояв поряд, коли ми робили спільне фото на фоні Тріумфальної арки, мимоволі торкаючись мене. У магазинчику з сувенірами він ніби-то ненароком зачіпав мене. А коли заглядав у очі… німе питання й трішки роздратування читалися у погляді. Ох…

Гулявши вуличками Парижа до самого вечора, ми приплентались до готелю змучені, зате щасливі. Я завалилась на ліжко в позі зірки й легко прикрила очі. Чомусь в уяві відразу постав образ Рея. Незадоволений, злий… наче я кою щось не те.

Ааааа! Геть! Не хочу його ні бачити, ні чути! Не хочу його більше знати!

Біжу в душ, аби змити із себе весь негатив, усі переживання, які накопились всередині. Я так хочу все забути… забути слова Рея, що я огидна продажна шкура, яка заради бабок поставила життя своїх друзів під загрозу. Чорт, я хотіла сказати, що це було не заради бабок, дуже хотіла! Але тоді я б підставила власного батька. Саме через нього усе це і трапилось!! Бляха!

Сльози разом із гарячою водою стікають моїм тілом. оголюють душу перед самою собою. Що ж, на самоті можна й поплакати…

Ще не встигла я вийти з ванної кімнати, як відразу почула голосний стук в двері, що пронісся номером. Що за…

– Хто там? – кричу, на ходу одягаючи трусики. А у відповідь – тиша. Стук посилюється. Що ж, не скажу, що мені не страшно. Таки інша країна, я не знаю на що чекати. Та й у своїй не надто вже й безпечно.

Не знайшовши, куди я закинула бюстгальтер,  просто одягнула довгу чорну футболку на тіло й побігла до дверей.

Джеремі

Дівчина відчиняє двері й її губи складаються у букву «о». А я висну… чорт, від її вигляду висну.

Мокре волосся, яке хвильками спадає на плечі, чорна коротенька футболка… Ох, тільки не кажіть, що, відчинивши ці двері, я потрапив у Рай. Бо тут занадто солодко і спокусливо.

– Що ти тут робиш? – оскалюється дівчина та складає руки на грудях. На грудях без бюстгальтера! OMG! Прокашлююсь, аби вгамувати себе і свої внутрішні бажання, які миттєво нагадали про себе, заходжу всередину без запрошення.

– Агов, я тебе запитала!

Розвертаюсь до неї й зачиняю двері. Тепер ми одні. Нарешті.

– Джеремі, будь ласка, скажи, що трапилось, гаразд? – більш схвильованим голосом каже дівчина. Напевно, гадає, що щось сталось. Ох, сталось, карамель, сталось…

– Трапилось те, що я вчора, можна сказати, зізнався одній дівчині у своїх почуттях, а вона сьогодні цілісінький день вдає, що мене просто не існує на цій планеті. Трапилось, Карамель, те, – продовжую й підходжу до неї. Вона уже відійшла від дверей. – що ця дівчина не може вилізти з моєї голови, розумієш? Кожен день і кожну ніч я думаю про неї. Хочеться щось із цим вдіяти, а я не можу, чорт забирай!

– Джеремі, благаю, ми… – опускає погляд і заламує пальці. О боги, треба негайно зафіксувати цей момент, Емма Елеонора Беннет засоромилася! Восьме чудо світу, йопта.

– Що, Еммо? – підходжу ще ближче дівчина майже притиснута до стіни. Ох, чортів аромат карамелі… ох, як я тебе полюбив.

І в цей момент я роблю те, чого, напевно, не повинен робити. Про що скоріш за все пошкодую й за що буду картати себе наступні кілька днів. Роблю те, від чого серце враз стискається, а потім різко відчуває полегшення. Цілую карамельні губи так неочікувано... скоріш для неї аніж для себе. Тому що, фак, я про цей поцілунок мріяв кожного бісового дня! Я марив цими губами, які уявляв щовечора перед сном і після сну, до речі, теж! Так, бля-я-я, я псих! Довбаний ідіот! Чортів мазохіст, який наразі чхає на все. І на те, що вона сто разів попереджала, що краще з нею не зв'язуватися, і на те, що я в усі ті моменти з нею погоджувався! А зараз просто начхав...