Глава 9 Клоун

- Я не можу собі дозволити запізнитися. Мені потрібно поквапитися. Якщо я запізнюся, то я залишуся без копійки в кишені. Я хочу їсти. Я хочу сьогодні заробити кілька монет і ввечері купити смачний рулет, і покурити дорогу цигарку, взяти нову газету сьогоднішніх новин та кілька годин посидіти на лавці.

Клоун пішов уперед уздовж дороги.

- Ні! Я не можу запізнитися на роботу. Потрібно сьогодні, якомога більше заробити золотих монет. Золоті монети моє друге щастя і смачні обід. Головне не запізнитися на роботу, а то мій начальник великий і жадібний слон відбере весь заробіток і залишить без нічого. Він любитель виписувати за запізнення хоч на одну хвилину штрафи в розмір денного заробітку, - Клоун подивився на всі боки, - якщо я буду бігти, то я швидко втомлюся, і в мене не буде сил веселити людей, і я так теж не зароблю ні копійки. Потрібно йти і не поспішати та берегти сили, а то не вистачить на всі виступи і публічні перед людьми танці в метро. І тоді не зможу купити вечірню газету свіжих новин, - Клоун подивився вперед і вздовж дороги, - що мені робити? Потрібно зробити крок ширше.

Клоун задумався й одразу сказав:

- Потрібно знайти короткий шлях. Я не запізнюся і збережу сили, а потім ще зароблю трошки золотих монет. Якщо пощастить пару паперових грошей, і тоді буде святковий вечір. Я зможу поділитися смачним ужином із бродячими собаками і котами.

Клоун підібрав кроки і вибрав темп, а потім сказав:

- Головне сьогодні нікуди не завернути в інший бік. Не знайти на свою кольорову голову непотрібних пригод. Але іноді вони самі до мене без мого дозволу приходять і грають зі мною злий жарт мого життя надаючи різні казусні грайливі ситуації, де я, як завжди, в них залишаюся Клоуном, і далі продовжую йти по дню незвичайного розносу.

З такими словами прийшов через деякий час до станції метро Лук'янівська. Клоун не біг, а летів і вчасно без запізнення прийшов до метро. Перехожі люди зупинялися і дивилися на нього. Хтось фотографував, а хтось голосно в слід кричав та говорив такі слова:

- До нас приїхав цирк. Клоун ходить вулицею, - а хтось зумів сказати, - ловіть Клоуна. Клоун утік із цирку.

Люди поглядаючи йому в очі посміхалися. Люди з посмішкою зустрічали Клоуна і голосно сміялися. Протягом цілого дня працівники цирку і Клоун розважали людей, які приходили на них подивитися. Клоун ніколи не приховував свого справжнього обличчя і по життю був веселою людиною та завжди всіх смішив. Час від часу Клоун забував про себе і завжди хотів стати простою людиною, але він народився Клоуном і завжди ним був. У кишені не було жодної копійки, тож пройшов біля метро з посмішкою на обличчі й пішов далі шукати найкоротший шлях до місця роботи. Клоун подивився на великий годинник, і забув про все, та побіг уперед уздовж вулиці. Оббігаючи людей на великій швидкості, як став ще більше привертати до себе увагу. Бізнес-люди, прості робітники, випадкові безробітні перехожі, діти і люди похилого віку дивилися на Клоуна, який біг, ніби тікаючи від часу. З посмішкою на обличчі проводжали кольорову спину. Маленькі дворові песики, що гуляли і патрулювали біля входу в метро, підняли високо голову вгору, проводжаючи кольорову людину, яка бігла, із невпинним гавкотом. Клоун не залишився непоміченим. Пробіг сто метрів і забіг за ріг. Не зупиняючись і не поглядаючи на всі боки, а він тільки-но встиг підняти голову вгору і подивитися на хмари, які летять у небі, як відчув на обличчі дотик прохолодного вітерця, що остудив, побіг далі вздовж вулиці.

П'ятиповерхові будинки дружелюбно зустріли прихід Клоуна світлим відображенням сонця. Не зупиняючись Клоун сказав:

- Усім привіт.

Оббіг червону Волгу, що стояла у дворі на дорозі, і побіг далі. У будинках усі вікна були зачинені. Усі, хто жив у квадраті п'ятиповерхових будинків, що стоять один біля одного, то там нікого не було вдома. Усі пішли на роботу і перебували в дорозі. Пролетів крізь п'ятак будинків, вибіг на іншу вулицю, де в такий самий зріст стояли будинки, що відрізнялися тільки від попередніх лише одним кольором. За мить Клоун загубився і перестав розуміти, де він перебуває і куди необхідно йти. Почав поглядати в небо і шукати там орієнтир, але крім хмар, що летять по колу, він там нічого не побачив. За передчуттям побіг уперед, сподіваючись там скоротити дорогу до місця роботи і раніше прийти в цирк. На стінах і стовпах висіли одні оголошення. Жодної залізної таблички, що вказувала б на назву вулиці, не було. Не знаючи, на якій вулиці перебуває, швидко розгубився і біг уперед, дотримуючись обраного маршруту. Великі кольорові очі розгублено шукали якийсь вказівник і попередньо переглядали дорогу вперед. Попереду стояв великий зелений паркан. Одним стрибком, не затримуючись на місці, перестрибнув і побіг далі через невеликий пустир. Там був ще такий самий паркан. Він так його подолав і побіг далі вперед по невідомій вулиці. Біля будинків на лавках сиділи люди і з посмішкою поглядали на Клоуна і щось не зрозуміле кричали навздогін. Бабусі, які не сміялися довгий час, побачили Клоуна і його смішні розгублені очі, голосно засміялися і сказали в один голос такі слова:

- Ось так життя так життя. Без сюрпризу не обійдеться.

Клоун подивився на всі боки і голосно сказав:

- Терміново знайти дорогу в цирк. Це незнайома вулиця. Я її раніше не зустрічав. Куди я забіг і куди в такому поспіху потрібно бігти, - озирнувся, - я не знаю. Потрібно обов'язково вчасно прийти на роботу і не запізнитися.

Клоун надав бігу швидкості й різко влився в зовсім інший район з іншими будинками. Будинки були заввишки до неба, а їхній колір був садовий. Усі будинки були яскравих кольорових фарб, і сонячні промені відбивалися від дзеркального скла та проводжали білі промені назад у небо.