Глава 5 Клоун під мостом

Лягає спати і запам'ятовує місцевість, а коли прокидається, то завжди все забуває і годинами сидить та згадує, де був вчора і з ким ходив. Щоранку голосно позіхає, а коли прокидається, співає і кричить. Усе відбувається на новому місці. Ніколи не повертається на минуле спальне місце. Живе блуканням і подорожжю та ніколи не стоїть на місці. Місто велике, а він один такий у Києві. За весь час ще нікого схожого на себе не зустрів. Вранці на світанку відкриває очі і дивиться на світ, і сьогодні все буде по-новому. Сни бувають різні, а іноді взагалі не буває ніяких снів. Не завжди світ снів привітний. З бажанням лягає відправитися в нову подорож у новий сон, але світ снів не завжди дає нове сновидіння, а іноді повертається в старий сон і по-новому живе, але бачить ту саму картину, і всі події відбуваються за тим самим сценарієм. Незважаючи на велике бажання, у нього бувають ночі в самотній темряві і без розважальних снів. Клоун лягає спати на площі, а прокидається в лісі. Лягає спати в лісі, а встає в під'їзді невідомого будинку. Лягає спати на лавці, а відкриває очі в човні, що пливе Дніпром. Ліг спати в цирку, а прокинувся в театрі зі співаючим на сцені балетом. Завжди все по-новому. Сідає на лавку і читає газету, як раптом не встиг заплющити очі бачить вже зовсім іншу місцевість. Сів у парку та заплющив очі, а розплющив й опинився на зупинці місцевого маршрутного автобуса. Вранці, де б не перебував і не прокидався, насамперед здійснював ранковий ритуал кави. З посмішкою на обличчі оббігав усі кав'ярні і шукав відкритий кіоск з палаючою ранковою кавою. Не звертаючи уваги, він стояв або сидів на землі чи траві із заплющеними очима і пив каву, гучним гавкотом привертав і відлякував місцевих собак. Закінчував пити каву, як голосно гавкав та різко вставав, а потім біг уперед на роботу чи просту ранкову по місту прогулянку. Кава бадьорила й заспокоювала, заводила й гасила вогонь сну, пробуджувала й відволікала, надихала й змінювала настрій. Не встиг допити філіжанку кави і, не залишаючи нікому ковтка, виливав її собі на руки та вмивався, голосно сміявся, а потім плакав. Діставав із кишені вологу серветку та протирав обличчя, і так міняв вигляд усміхненого Клоуна на сумну, самотню, розфарбовану в різні на обличчі фарби людину без дому та грошей. До обіду ходив із сумним обличчям, а потім брав нові фарби і малював велику щасливу посмішку і знову голосно сміявся, і, не привертаючи уваги, стрибав на одній нозі, а потім танцював сам із собою танець щастя. Вночі спить, а іноді гуляє. Плаче і сміється, і ніколи не знає, що буде завтра. Не гає часу, і завжди все говорить наперед. Бігає і безкоштовно їздить у транспорті відмовляючись платити за проїзд, але він завжди в ньому їздить на роботу чи погуляти. Розмовляє з людьми й іноді нічого не відповідає, а мовчить і просто йде, не сказавши жодного слова. Йде в затишне місце, де немає людей, а там плаче або сміється. Ніколи ні на кого не звертає уваги. Просто живе не забуваючи про себе і бажання. Захоче, і стане посередині людей, що йдуть поспішаючи на роботу та починає стрибати або танцювати, співати і сміятися. Живе, так, як хоче душа. Час минає, і спливає річкою на самотньому кораблику, а він голосно сміється насолоджуючись кожною хвилиною. Заходить у кафе. Сідає за столик і годинами сидить нічого не замовляючи, посміхається офіціанту і йде. У вільний час знаходить у Києві озерце. Сідає на березі й знаходить гілку, що впала з дерева. Закидає її у воду і ловить рибу, ту рибу, яку ніколи не зловить. Годинами сидить, і дивиться на сонце та гру риб, що верх не плаває по воді, і на її грайливі танці вистрибування з води. Посміхається чайкам, що літають над водою, що старанно і безпомилково намагаються зловити хоч одного малька. Дивиться на очерети, що нахиляються з боку в бік, і сам повторює їхні рухи. Починає нахиляти голову, то в один бік, то в інший, і все це повторює в уповільненому русі кожен нахил. У цей весь час малих дурниць ні про що не думає. У хвилини смутку й самотності слова дорогі й безцінні. Годинами сидить і мовчить. З теплими променями сонця Клоун, не затримуючись на суші, швидко роздягається і стрибає в теплу воду. Купається та грається з рибками, а грим і фарби на обличчі не змінюють кольору і не змиваються, він був народжений Клоуном. Плаває від одного берега до іншого і, запливаючи на середину озера, пірнає, і у воді перевертається, копіюючи всі рухи риб. Виринає і голосно сміється. Посміхається небу і пливе назад до берега. Вибігає на пісок, танцює і сохне. Одягається і сідає біля води, слухаючи її тихі хльосткі ноти водяної мелодії. Перед відходом сідає на берег і віддає хвилину мовчання воді на знак поваги. Встає, посміхається, і тихо без слів йде в міське життя повертаючись назад до образу клоуна. За цей час, коли жив своїм життя, то в Києві відбувалися різні події. Усе змінюється за лічені секунди, а він своїм виглядом завжди радував людей. Люди бачили його і посміхалися. Поспішаючи на роботу, а в нього була різна робота, дозволяв затриматися біля озера і там поспати кілька годин, слухаючи музику тихого сну. Усі завжди пам'ятали Клоуна, де б він не був. Завжди пам'ятали, і про нього ніхто не забував. У ті хвилини, коли годинами спостерігав за прагненням чайок зловити рибку, він з кожною їхньою невдачею голосно сміявся і плакав. Птахи, бачачи все, що відбувається на березі, і не пристойну поведінку кольорової людини, так само сміялися. Гучний сміх Клоуна відволікав чайок від полювання на риб, що плавали поверх. Птахи невдоволено дивилися на Клоуна і висловлювали неприйняття, а це були прості крики птахів, які не впоралися з ранковим сніданком. Від нудьги і надлишку вільного часу Клоун, копіюючи хтивих чайок, бігав берегом і голосно, як вони кричав. Звертав на себе увагу чайок, які напоумили і вперше побачили таку людину, своєю не звичайною поведінкою. Невідомо про що в цей час думали чайки і, що хотіли зробити, якби не необхідний ранковий бенкет. З усмішкою заходив у випадковий будинок. Посміхався консьєржу, і та в подиві й здивуванні, не питаючи нічого, пропускала Клоуна. Заходив у ліфт. Піднімався на останній поверх. Виходив на дах будинку і зустрічав захід сонця. Час від часу на даху проводив цілу ніч і тільки під ранок з першими променями сонця йшов та продовжував день. Протягом цілої ночі насолоджувався видом нічного Києва. Зранку і в будь-який час знаходив клумбу, і зривав квіти. Квіти дарував людям, і весело на прощання посміхався. У сумні моменти знаходив перший і будь-який шинок. Сідав за стійку і замовляв пиво. Протягом дня, а то й ночі, не кажучи ні слова, пив алкогольний напій і на прощання, коли йшов, посміхався та нічого не платив. Ніхто з нього нічого не вимагав та навіть простої плати за випивку. Для Клоуна завжди все було безкоштовним. Любив прогулюватися в нічний час із бездомними собаками, і з ними, іноді, засинав, а вранці прокидався сам. Клоун був завжди сам. Восени під час сезону і стиглості овочів знаходив дачні ділянки і набирав собі в кишені різних овочів. Зривав із дерева яблука й акуратно витираючи кожне стигле яблуко складав у внутрішню кишеню, а в інші кишені набирав горіхи й одразу йшов до Дніпра. Сідав на холодний пісок та протягом ночі ласував. Дивився на потяги, що пролітали по мосту, слухав їхній стукіт коліс і співав різні пісні. Посміхався та радів. Сміявся, грався з місяцем і ховав сумні очі, то закриваючи їх від нього, то знову відкриваючи, а у відповідь він світив, то яскравіше, то темніше. Лягав на спину і рахував усі видимі на небі зірки. Не зважав на поїзди, що літали по рейках поспіхом, і їхній синхронний стукіт коліс. Під їхнє звучання солодко та швидко засинав. Коли був не сам, а біля Дніпра часто бігали бездомні собаки та остерігаючись їхнього голоду, годував їх, а ті, які були не згодні й голосно гавкали, то він від них тікав та забирався на перше-ліпше високе дерево й там спав до ранку, доки безпритульні пси не покидали його. Зустрічав різних псів. Одні були добрі, а інші злі й не пропускали та не відпускали ні на крок. Не всі з безпритульних собак із гостинністю приймали присутність Клоуна на своїй території і були проти нічних снів біля берега Дніпра. З кимось із псів міг домовитися за шматочок м'яса і хліба, а з кимось ні, і вони не пропускали до води та наполегливо голосно гавкотом випроваджували зі своєї місцевості. Іноді коли Клоун їв і не міг заснути, то мріяв про Атлантиду. Усіма можливими способами в думках намагався без труднощів і швидко дійти до неї та там залишитися. Почати нове життя, і одразу про все забути, і про минуле, але все ж на ранок, прокидався. Знову йшов у місто або на роботу. Ходив містом і збирав газети. У газетах шукав перші свіжі новини. Кожної вільної хвилини зачісував волосся і дивився в дзеркало. Завжди був стурбований зовнішнім виглядом. Не маючи в кишені жодної копійки, Клоун ходив по магазинах і з пристрастю розглядав новий одяг, який ніколи не міг купити. Посміхався продавцю і сміливо йшов, то зі словами, то мовчки, а сказати він міг лише одне: