Глава 4 Неон

Годину тому, а це рівно о шостій годині ранку, і все сталося в той самий час, коли ведмедик прокинувся в лісі на дереві, а Неон у себе вдома. Усі прокинулися в один і той самий час. О шостій годині ранку. Кожен побачив свій світанок. Перший літній промінь усміхнено спочатку полоскотав стіни дев'ятиповерхового будинку, а потім, обережно зазираючи в кожне віконечко залив жовтим світлом. Він у цей час спав на своєму ліжечку. Неон відчуваючи сонце і не бажаючи прокидатися, сховався під ковдрою. На голову поклав другу подушку, а ноги, що визирали з під великої білої ковдри, сховав усередині постільної білизни. За мить повернувся сонне царство. Не хотів прокидатися і відмовлявся вставати та йти на роботу, займатися звичними, щоденними, повторюваними справами. Жовті промені сонця, не бажаючи бачити відмову у своїй присутності та чути сонливі слова хлопця, розпочали ранкове пробудження, граючи пляшкову пісню. Краплю за краплею почали дощем капати на ліжко. Під ковдрою стало спекотно й нестерпно душно. Царствений ранок суперечив сну. Зараз не був довгий зимовий день, а було найпростіше бажане літо. Літньої пори світило прокидається раніше за всіх і піднімається над обрієм без запізнень та завжди не відстаючи від секундної стрілки часу, починає блищати гарячими відблисками світанку. Воно ніколи не дозволяло нікому запізнюватися на роботу та завжди вміло будило людей у сплячих, молочних ліжках, і підіймало їх на роботу. Сонце ніколи не порушувало сон киянина до дозволеного часу, і людина, яка не прокинулася вчасно, була зобов'язана не чинити опір світанку, а послухати ранкові пісні, і встати з теплого ліжка.

Не витримав наполегливості світанку, голосно закричав:

- Я хочу спати. Залиште мене в спокої. Чуєте, я хочу спати. Я не хочу йти на роботу.

Але ніхто не почув слова Неона, він сам був у квартирі. Сусіди вже встигли зібратися, хтось вийти з дому і віддано стоїть на зупинці чекаючи на маршрутне таксі. Хтось із сусідів нікуди не поспішає і повільно, не відгукуючись на поклик роботи і не чуючи стуку стрілки годинника, п'є каву та чекає останньої хвилин перед виходом, а є ті, хто встигає зробити за лічені секунди вчорашні не закінчені справи. Опера ранкового підйому завжди змінює мелодію і невідомо хто, о котрій годині вийде з квартири. Усі знають, куди потрібно їхати, але кожен сам робить свій вибір. Обставини бувають різні. Неон був простим хлопцем. Не завжди вирізнявся кмітливістю, але був креативним та знаходив вихід із кожних дверей. Місто розквітало і плавало в сонячних променях. Задзвенів Будильник.

- Хто поставив будильник, - сказав у подушку і відразу сам собі дав відповідь, - так це ж я вчора завів.

Неон ще спав, і не міг прокинутися, обіймав теплу подушку та намагався прокинутися. Часто міняв роботу і жив зі швидкими змінами. Щомісяця шукав нову роботу. Не узгоджував рішення з начальником і був упевнений у ньому, і воно завжди виявлялося правильним. Йому було двадцять три роки. Кожен начальник хлопця не міг бачити єдину у колективі людину не схожу на всіх інших. Дедалі частіше вдосконалював розуміння філософії, аналізу, психології, і був гурманом книжок. Це був найвірніший шлях до щастя. Шістдесят днів і стільки ж ночей, він без упину приділив читанню філософії та жодного разу не вийшов на вулицю повністю занурившись у книжки.

- Я втомився, - сказав і кинув подушку в кут кімнати.

Підняв над собою ковдру та розплющив сонні очі й сказав:

- Сонечко, залиш мене в спокої. Я знаю, що ти хочеш, щоб я якнайшвидше прийшов до тями і пішов на роботу та почав працювати без відпочинку, без обіду, виконуючи покладену начальником роботу, але пробач мені, я ще хочу спати. Дай можливість додивитися сни. Я додивлюся всі нічні кінофільми і встану випити філіжанку кави, - прикрив обличчя рукою та сказав, - коли буде потрібно, то я сам тобі зателефоную, - усміхнувся. Я розумію, що спізнююся, але я ж тебе не буджу завчасно.

Сонце не послухало Неона і ще яскравіше засвітило. Проникаючи крізь скло, висвітлило жовтими променями тепла всю квартиру.

- Я ж тебе просив. Ти такий наполегливий. Ну, добре. Ще п'ять хвилин.

Зробив безжалісний вираз обличчя, і зараз більше хотів залишитися вдома і нікуди не йти. Сни в Неона були різні, й інколи не снилися солодкі сни, а вони були страшні та лякаючі. Він був мандрівником снів, і кожен сон обов'язково записував та годинами шукав відповідь та причину появи. У деяких снах літав, а в інших тікав від чудовиськ. У третіх був простим спостерігачем.

- Нічого страшного, якщо я ще трошки політаю у снах, а потім піду пити каву, - заплющив очі і додав, - ні. Тут немає нічого страшного.

Минуло п'ять хвилин:

- Настав час вставати.

Святилище осяяло сонне обличчя хлопця, і на обличчі, прокидаючись, почав відкидати ковдру та вставати з ліжка, щоб піти на кухню і випити склянку води. Встав та сходив на кухню. Зробив кілька ковтків найпростішої з під крана води. Знову повернувся назад у ліжко. Ліг і заплющив очі, а потім сказав:

- Ще не завадить п'ять хвилин.

Знову заплющив очі й ліг спати. Повернувся назад до сновидіння та став тим самим самотнім мандрівником незвичайних і загадкових снів. Сни аналізував і надавав їм значення. У снах часто приходила мама, злі дракони, і різні кольорові тварини, граючи на музичних інструментах. Усі сновидіння не були схожі один на одного, і на сни простих людей та відрізнялися незвичайною постановкою і сюжетом. Вражали і дивували. Ніч була квитком у світ снів, а світанок пройдисвітом, який забирає можливість додивитися кінофільм сну до завершення, і не завжди виходило побачити кінцівку сну, і сам думками добудовував останні кроки снів. Сміливі сни сміливого хлопця. Це було незвичайне нічне життя. Літав у снах і вивчав їхній барвистий та неповторний вигляд. Перед сном, коли лягав спати, спочатку, був однією людиною, а вранці після ночі перетворювався на іншу, і від снів змінював колір одягу.