Глава 3 Білий ведмідь

У лісі опера. У місті світанок. Ранок настав з усіма привілеями ранкових танців і пісень. Сонце зі сміхом залило все небо. На горизонті зупинився час, і спалахи світла завмерли на місці, прокружилися та засяяли білим, жовтим кольором полетівши в інший бік. Вітряні покривала спускалися на землю і лягали приємним холодом. Біле світло відбивалося на зеленому листі й траві, і звірятка почали прокидатися, розтоплюючи сни, що капали з ночі на очах. На землю злетіла тінь хмар, що летіли в небі. Крапельки роси, що побачило світло, почали тікати в земельний простір. Нічні птахи, які вгледіли сонячні промені, а ними були сови, почали ховатися в ранковій симфонії світанку під великими деревами пробираючись у глиб дерева. Вітер пісень і шуму холодом прослизнув по всій окружності лісу. Світло не стало переслідувати тінь, що ховалася від нього, і ненароком поглядаючи на всі боки, висвітлило доступні місця й полетіло далі, відкриваючи світлий світ сонячного царства. Дерева розпустили на всі боки листя і прийняли сонячну ванну, розкрив приємний і незвичайний запах лісового простору. Сухі листочки від вітряних потоків почали злітати з дерев і тихо без галасу лягати на землю, прикрашаючи лісовий краєвид. Ліщина і горіхи від тих же вітряних потоків почали злітати з гілок, і тихо привертаючи увагу білок, приземляться з глухим стуком на землю і траву. Високі дерева, вищі за будинки, а їх було видно здалеку від маленького подиху вітряків, почали повільно й обережно, дотримуючись міри похитування, нахиляться з боку в бік. Ранні та швидкі білки на землі почали збирати горішки й заносити їх, утримуючи в зубах, на високі вершини. Ранок у лісі. Незвичайна поява сплячого на дереві Білого ведмедя, який ще не прокинувся і потирав кожні п'ять хвилин живіт, груди, а живіт випирав, стала нововведенням у тихому і спокійному міському лісі на лісовому масиві. Не далеко без обережності і розгулюючи по своєму будинку бігали лісові вовки, які ні хвилини не спали за ніч, зустріли світанок. Вони ні на кого не звертали уваги, а тільки з посмішкою і легким сміхом поглядали на звіряток, що тікали від них. В лісі люди рідко проводили час, а вранці тільки іноді когось можна було зустріти, та й то місцевого п'яничку, який не шукає дорогу додому після довгих гулянь у місцевому кафе. Ліс домальовує фантазію кожної людини, яка прийшла в обійми, казкової і привабливої живим видом природи. Усі приходять і йдуть та завжди все пам'ятають, а ось Білий ведмідь невідомо, як опинився сам у лісі й сплячим на високому дереві. Де він був цілу ніч? Невідомо. Цілу ніч спав у лісі. Спокійно спав на дереві до перших променів сонця. Жовті промені визначившись і не затримуючись у небі розбудили ведмедя. Прокинувся з великим небажанням прокидатися. Ще не знав, що лежить на гілці дерева, і відмовлявся прокидатися, вставати і зустрічати новий день. З подивом не впав з дерева і зміг на ньому спати без шуму і гуркоту ведмедя, що міг впасти на землю, і так цілу ніч. Білий ведмідь потягнув руки вгору й заклав їх за голову. Широко розкрив рота і розплющив очі, і голосно закричав, коли побачив паралельно собі обрій і верхівки високоповерхових будинків:

- Де я?

Навколо пролунало й понеслося вглиб лісу відлуння слів. Нічні птахи, сховавшись від сонця, злякалися й вилетіли зі своїх притулків та розлетілися на всі боки від гучного вигукового голосу Білого ведмедя:

- Як я тут опинився?

Білий ведмідь обережно подивився на всі боки і навколо ліс. Бачив ліс із висоти. Лежав на другому за висотою в лісі дереві. Внизу бігали білки і збирали горішки, а навколо на швидкості миготіли птахи. Ліс співав ранковою радістю.

- Почекай, - голосно сказав ведмідь і додав, - як я тут опинився? Що це за місце? Я тут один?

Подивився ще раз на всі боки, а навколо були самі гілки, і знову голосно сказав:

- А чому я тут спав цілу ніч? Де мій дім? Чому я тут опинився? Що зі мною сталося?

Махнув на всі боки головою і руки заклав під голову. Подивився в небо через зелене листя і сказав:

- Так справи не буде. Мені потрібно спускатися вниз і шукати шлях додому, а то я тут невідомо, як і невідомо навіщо опинився, і невідомо скільки, я тут вже перебуваю. Потрібно знайти свій дім. Відпочити, поспати, - подивився вниз і додав, - а найголовніше зараз необхідно згадати, як я тут опинився. Опинився в цьому лісі.

Білий ведмідь позіхнув і голосно сказав:

- Чому я тут провів цілу ніч.

Хапаючись і намагаючись не впасти з тоненької гілки, обережно спустився з дерева на землю. Незвичайний початок дня спіткав Білого ведмедя. Стоячи на землі й відчуваючи вологу під ногами, спершу підняв ліву лапу й подивився на неї, і одразу підняв праву лапу й поставив її на землю. Оглянув окружність та голосно ахнув і попереду побачив густий ліс. У лісі перебувало багато різних звірів, і Білий ведмідь виділявся з усього зеленого світу та був помітний здалеку. Ведмеді приналежності живуть далеко від людей, а на появу білого ведмедя в лісових хащах усі звірі, що перебували неподалік, звернули увагу, але ніхто не надав жодного значення. З-за дерев швидко й високо піднялося сонце. Ведмідь висунув великий червоний язик і провів ним по зубах. Зуби стали чистішими й почали відбивати дзеркальний вигляд лісу. Побачив блиск зубів на листі й одразу закрив рота.

- Нічого собі. Ось це в мене зуби, - сказав Ведмідь.

Білий ведмідь подивився на великі лапи, і на руки. Погладив великими білими лапами обличчя і м'яким, пухнастим поглядом подивився на всі боки. Вдалині бігали білки та стрибали зайці, а далі літали птахи. Ще раз подивився на ноги та високо підняв ліву ногу, і подивився на неї один раз. Підстрибнув на місці, і знову подивився на всі боки. Озирнувся, але чогось страшного, і небезпечного не було. Відчув себе вдома, але тут не було його дому, а де він був, він не знав. Птахи літали навколо нього і розглядали білосніжну шерсть. Нічого не сказав і промовчав. Пішов уперед. Ступаючи великими лапами на м'яку траву тихо сказав: