Глава 27 Божевільний день

Глава 27

Божевільний день

Білий Ведмідь подивився вперед:

- Тепер я буду здійснювати свої бажання. Куди я найбільше хотів потрапити?

Повільно полетів уперед і почав думати, куди раніше хотів поїхати та не зміг відвідати місця через завантаженість міського транспорту або відсутність грошей, а натомість купував філіжанку кави або якийсь невеличкий бутерброд. На поїздку не вистачало грошей, а тепер з'явилися інші можливості долати простір за лічені секунди. Вирішив скористатися можливістю і найбільше хотів на власні очі побачити ті самі місця, які завжди знаходилися далеко. Сила тяжіння більше не діє і зараз найбільше пощастило, що опинився в тому самому Шаленому дні, який буває рідко і складно впізнати. Зумів зібратися з силами й ухвалити рішення, а для того, щоб бути щасливим, не потрібні мільйони доларів, щоб стати найбагатшим і найщасливішим, а давно хотів побувати в різних місцях Києва. Дійшов висновку, що люди не вміють жити та віддають свій час на гонитву за грошима, а не на чудове проведення часу. Всі постійно працюють, і ні хто не бачить світу. Заробляють велику кількість грошей, але не бачать миру, а коли час приходить рахувати радість, то окрім грошей та роботи більше нічого не бачать. Завжди цього уникав і жив, так, як хотів, і робив те, що хотів. Застиглий у просторі, а він міг пересуватися, як хотів, і перевертатися на спину, лягати на бік, і ніяка сила тяжіння не діяла. Вистачило сили думки, щоб полетіти туди, куди хотів. Вмів добре думати, і зараз це допоможе подолати простір так, як захочеться і без зайвих витрат сил. Повірив, що може літати і зараз перебуває в повільному польоті й думає, куди насамперед полетіти. Подивився на всі боки і найбільше захотілося побачити другу частину міста, а там залишилися місця, де ніколи не був. Найкращі визначні пам'ятки Києва, а у Києві таких місць не так вже й багато. Місто постійно стає все більшим і новішим, а старі місця забуваються і забудовуються. Споруди вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століття відрізнятися від нинішніх забудов та стають забутим минулим, але ж минуле - це історія, що зникає на очах. За такий довгий період часу зберіглося не багато місць, і їхній зовнішній вигляд стає дедалі невпізнаванішим. Пам'ятники історії зникають, і колись в кожному такому місці відбувалися події, які зараз для столиці мають велике значення. Їхня висота становить три-чотири поверхи, а вік кількох поколінь. У будинках жили відомі люди Києва і зараз залишилися в історії. У них зберігається культура та подальший розвиток міста. Зараз стало доступним будівництво багатоповерхових будинків, а старі будиночки минулого залишаються в минулому. Найбільше хотів побачити ці невеличкі будинки на Подолі. Поділ є серцем, з якого починався розвиток. Почав думати про район Подолу та голосно закричав:

- Ну, що ж. Полечу ж я та подивлюся цю історичну місцевість Подолу. Колись у дитинстві я там бував, але нічого не пам'ятаю. За цей час багато чого змінилося. Відбулася реставрація міста, і там відбувалися поліпшення району. Місто Київ стає все кращим. Я радий, що навчився літати, а так, що туди доїхати, витратив не менше чотирьох годин, а зараз за кілька хвилин долечу до району, і побачу все на власні очі. Все побачу не так, як це бачать звичайні люди, а з висоти. З неба наше місто ще набагато прекрасніше, ніж коли ходиш землею і роздивляєшся від низу до верху, а зараз дивитимусь на місто зверху донизу. Одним лише рухом повернув у лівий бік і полетів через великі будинки й маленькі будівлі. Пролетів через невеликий ліс і широкі дороги. Пірнув під невеликий місток та полетів далі. Знизу всі були такими маленькими, що здавалися маленькими цятками, які пересуваються дорогою вперед та назад. Ці цятки були в лісі й на лавці, а автомобілі трохи більшими за розміром та рухалися швидше за цятки. Відчував прохолодний вітер та долетів з одного місця в інше за лічені хвилини. У небі ніхто не притискав до скла та не облизував язиком пасажира, що стояв поруч. Немає таких незручностей, і повністю вільний у пересуванні та виборі. Повертаючи на всі боки головою, з висоти побачив чудовий район міста, що зберігає інформацію, і стільки історій, що вся історія відбивається на невеличких будинках, які збудовані кілька століть тому, а вони зберегли теплоту і той самий початок, з якого все починалося. Це всього лише невеликий шматочок міста, з якого все починалося. Старі райони минулого зовсім відрізняються від нових забудов. Нові будинки дістають до неба краєчком даху, а небо щоранку плаче над ними і розливає ранкові краплі тепла.

Летів над містом і бачив великі та маленькі райони. Одні будинки були різнокольорові, а інші темні та сірі. Усе було різних кольорів і на швидкості кольори перетворювалися на мозаїку. В одних будівлях офіси, де працювали люди, а в інших маленькі та великі квартири. Без роботи місто перестане жити. Між будинками ходив двірник і підмітав асфальт. Це все побачив з висоти та почав розуміти наскільки потрібна та чи інша робота, щоб місто могло розвиватися.

Подивився з висоти і голосно сказав:

- Який прекрасний краєвид. Усе, що було раніше, залишилося колишнім. Минуло стільки часу, а все залишилося, як раніше. Це все з минулого.

Долетів до місцевості Подолу і завмер на місці:

- Ось район Поділ. Красивий та старий, тут ніби немає часу. Усе стоїть, так, як колись побудовано. Будинки минулого та історії стоять непорушно, - зробив глибокий вдих, - ще треба подивитися якісь визначні пам'ятки Києва, - замислився та голосно сказав, - тепер я знаю, куди полечу. Давно хотів там побувати. Наступне місце це Контрактова Площа.

Різко на шаленій швидкості полетів уперед. З усією миті пролетів велику відстань та опинився застиглим у просторі над Контрактовою Площею. Став ногами на простір і, не торкаючись землі, почав розглядати невеличке прекрасне місце. Побачив усе з іншого боку.
              Подивився далеко на горизонт і вниз: