Глава 24 Божевільний день

Глава 24

Божевільний день

Почався політ із мосту, а тепер сам того не розуміючи, що зробив, як опинився в не зовсім найкращому становищі, а це політ невідомих подій. Що буде далі? Не знав. Зараз летить вниз і до води залишалася невелика відстань. У голові почали з'являтися різні думки. Був готовий зустрітися обличчям із водою. Падіння було не найм'якішим. Сила тяжіння з усією можливою тягнула вниз. Не залишалося жодного вибору. Залишився вибір повірити в те, що сьогодні незвичний ведмідь у цьому Шаленому дні стане щасливцем і з ним зможе статися все, що завгодно та він зараз полетить уперед, і не зіткнеться з водою. Подивився на всі боки, а все, що знаходилося поряд, швидко зникало та перетворювалося на розмиту картину фарб. Швидкість була не маленька і досить, щоб побачити, як перед очима пливе світ, наче востаннє, почав панікувати від побаченого краєвиду, що змиває спокійний міський вигляд. Лапами хапався за потоки вітру, і відчував між пальцями холод. Вітер був досить сильний, щоб шерсть ведмедя почала розпливатися по всьому тілу. Зуби показав лише через те, що нижня та верхня губа, зустрічаючись із потоком вітру, розходилася на всі боки.

Білий Ведмідь голосно закричав:

- Навіщо я це зробив? Зараз з усієї сили вріжуся у воду, а висота, то висока. Витрачаю час на порожні розмови.

Почав махати руками і ногами, намагаючись ухилитися від води, що наближалася. І тут був би цей день простим, вже давно зустрівся з водою та відчув на собі всю правду звичайного дня, але він ще летів вниз. Зосередившись лише на одній думці, що зробив нісенітний вчинок. Пориви вітру почали змінюватися, і став легкий, а швидкість збільшилася та почав уповільнювати хід падіння. Політ сповільнився. Відчув концентрацію та побачив результат і одразу посміхнувся. Вітер став ще сильнішим і вже злегка почав омивати шерсть. Шерсть хвилями розливалася по всьому тілу та з посмішкою почав поглядати вниз. Помітив зниження швидкості і повільне наближення до води.

Побачив результат, і голосно закричав:

- Я вмію літати. Невже сьогодні по-справжньому шалений день? Тепер я можу робити все, що захочу.

Ще більше почав зосереджуватися на польоті й повільніше падати вниз. Кілька секунд таких повторних зусиль, як завмер у просторі. Зупинився лежачи і нікуди не падав та не піднімався вгору. Розкрився зовсім інший вид міста. Прекрасніший і дивовижніший, ніж був до цього.

Він голосно закричав:

- Тепер я все бачу із зовсім іншого ракурсу.

Міст був над, а машини залишали легкий шум потряхування мосту, а знизу розпростерла душа річки найспокійнішому стані. Не було сильного потоку і високих хвиль. Люди, які відпочивали на пляжі, не звернули увагу на Білого Ведмедя, який зупинився в просторі, і лише з тієї причини, що лежали на животі та приймали сонячну ванну. Нікому не було інтересу дивитися на міст. Ведмедик вирішив ризикнути та сьогодні випробувати долю на міцність, а це було випробування лише на одній вірі. Повірив у те, що може літати та полетів.