Глава 23 Божевільний день

Глава 23

Божевільний день

Міст був довгий, і Білий Ведмідь ішов через нього і хотів перейти на інший бік, але раптом зупинився та майже на середині мосту і не зміг перейти його, бо відчув прилив сил. Став, і подивився вниз, а під ногами висота та вода. Виникло відчуття легкості й польоту і те, наче зараз стоїть на високо поверховому будинку на останньому сімнадцятому поверсі й дивиться вниз. Тихий Дніпро, що нікому не заважав і не звертав на себе увагу, легкою рукою протікав під мостом, і відбивав глибину та не показував глибінь. Білий Ведмедик задумався і тихо про себе сказав:

- Чому Білі Ведмеді не вміють літати? Такого не може бути. Чому птахи літають, а я зараз не можу взяти та полетіти.

Білий Ведмідь подивився на всі боки і знову тихо про себе сказав:

- А може варто спробувати? Може я той самий ведмідь, який вміє літати. Що буде, якщо я зараз пригну з мосту? Полечу, як птах чи піду на саме дно, як камінь? І ніхто мене не побачить під темною зеленою водою. А може, я не піду на дно, і зможу виплисти, але тоді доведеться витратити чимало сил, щоб доплисти до берега. До берега не мала відстань. У такому разі знадобиться близько години, щоб дістатися суші, і ще годину, щоб відлежатися на теплому піску, а потім повернутися на міст. І вже не робити цієї жахливої помилки та пройти через міст, а там опинитися на іншому березі, як я хотів до того моменту, поки не зупинився. До чого це? Може варто нічого робити, а може навпаки. Якщо виникла така думка, то вона має право бути, і її поява неспроста зупинила, не провела до завершення дороги мосту. Непростий сенс сьогоднішнього дня.

Білий Ведмідь задумався, подивився донизу, подивився на завершення мосту:

- Усі, хто зараз проїжджав мостом, були в автомобілях, і, крім дзижчання двигунів, вони нічого не чули, тільки й ще тільки інколи сигнали літаючих поруч або позаду наздоганяючих автомобільний. Ніхто мене не бачить і не помічає. Варто спробувати зістрибнути з мосту. На непередбачуваний випадок я вмію плавати. Це дасть шанс не померти. Згоден, що високо й небезпечно. У випадку мого невезіння я зможу спокійно, не затримавшись у просторі , долетіти до води, а там уже, якщо не вийде полетіти, я спокійно ввійду у воду, і я впевнений, що зможу дістати до самого дна, а може, й ні. Мені б цього не хотілося, адже там дуже темно і доведеться відчути на собі крижану воду з глибини. На перший погляд це цікаво, але насправді це безглуздий задум спробувати себе у вигляді птаха, але я ж Білий Ведмідь, і мені, можливо, сьогодні пощастить не зустрітися віч-на-віч із водою.

Білий Ведмідь знову подивився на всі боки:

- Усе ж таки я Білий Ведмідь, який уміє розмовляти й іноді працює, як усі люди. Я той самий Білий Ведмідь, який іноді ходить на двох лапах. А може я той самий ведмідь, який зараз зможе полетіти. З мосту не той вид, а ось коли я зможу злетіти високо в небо, то я зможу побачити з висоти Київ. Усе, що розміщене ліворуч та праворуч, а ще знизу, я побачу з висоти, і це буде набагато краще за те, що я бачу зараз, - подивився вниз, - не кожен може побачити те, що я зможу роздивитися з неба. Ми щодня бачимо тільки частину цього міста, а все найцікавіше залишається недоступним, і мало хто знає, який насправді Київ. Мало хто зміг його побачити з висоти. Лише одиниці користуючись літаками чи іншими пристосуваннями щоб піднятися високо в небо і там оцінити те, що відбувається на землі, побачили справжню красу. Не думав, що я сьогодні пройду кілька кілометрів і в мене так зміниться мислення та виникне бажання зробити божевільний вчинок. Якщо піду далі, то ця подія може зникнути з мого життя, і я раз та назавжди забуду про бажання пролетіти над містом в обідній час. Якщо я зумію це зробити та полетіти, то за кілька секунд зможу опинитися в тому місці, в якому захочу бути. Мені не важко буде побачити всі найпрекрасніші події, які часто хвилюють людей та привертають увагу простих перехожих. Всі прагнуть до того, щоб побачити більше, а в мене зараз є така можливість спробувати втілити бажання в реальні дії, але слід вміти літати, а я не знаю, вмію я літати чи ні. Ризикована спроба ще більше себе пізнати.

Білий Ведмедик усміхнувся:

- Потрібно ризикнути та спробувати, щоб потім не думати про втрачену можливість випробувати долю на везіння. Як же бути без ризику? Як я знаю, що я простий ведмедик, а можливо, я той, який зможе в цьому Шаленому дні зробити ще один шалений вчинок. Є два варіанти результату подій. Сьогодні я зможу полетіти та відкрию в собі ще одну здатність або ж впаду в Дніпро і буде боляче. Хотілося б полетіти, і тоді я б став літати над містом та думати, як справжній філософ у грі роздумів створюючи філософію. Хотілося б стати тим, ким завжди хотів бути, і тоді не важко було б літати, - посміхнувся, - не можу уявити, що таке може бути. Якби я зміг побачити це все із зовсім іншої висоти, і думки стали б іншими.

Зробив глибокий вдих, подивився на водіїв, що поряд пролітають і не звертаю на Білого Ведмедя, який стояв посередині мосту, а спочатку підняв праву ногу, а потім ліву. Переступив через огорожу і став на межі вільного польоту та обережно почав поглядати вниз і промовляти:

- Що робити? Яке зараз прийняти рішення? Я полечу або впаду, а там уже з надзвичайною швидкістю і неприємним криками стикнуся з холодною водою. Це буде не довгий момент і не зовсім приємний.

Зупинився на роздумів вибору. Хотів спробувати себе в ролі птаха, але в це мало вірилося, та й він знав, що зараз проживає в шаленому неосвіченому дні. Судив усе по всьому, що сьогодні відбувалося, а вчора такого не було. Вирішив спробувати. Залишалася надія, що сьогодні зможе полетіти. Упевнено знав, що сьогодні не такий день, як завжди, і не зовсім звичайний. У ньому багато фантастичного та незрозумілого. Сьогоднішній день закінчиться ввечері, а до вечора ще є час. У той момент, коли ведмедик пригне з мосту, то зрозуміє, який сьогодні насправді Божевільний день. Справжній він чи ні, але для цього моменту ще потрібен час. Не хотів зіткнення з водою та довгого плавання до берега. Спочатку зробив крок, а потім другий, і полетів униз, закричав: