Глава 22 Божевільний день

Глава 22

Божевільний день

Білий Ведмідь іде й усміхається і так зумів пройти через кілька перехресть та пішохідних переходів. Постояв кілька хвилин перед світлофором та таким не поспішним ходом, легкою ходою, розмахуючи руками, йшов уперед. Після двогодинного невеликого заробітку йому було достатньо грошей, які заробив на тимчасовій роботі, роздаючи листівки. Іноді виконуючи якусь звичайну роботу, теж отримував грошову винагороду, а він ще працював клоуном, мийником вікон, розносив газети і доставляв різні посилки в різні райони міста та розклеював оголошення, а іноді просто танцював перед людьми, а ті перед ним кидали монети. Вчора половину дня розвозив піцу. Дрібними кроками, а вони були настільки дрібними, що тільки за дві години дійшов до найближчого мосту. Міст цей був для автомобілів, а також для метро, що вилітають на великій швидкості і везли пасажирів на роботу. Діти, коли бачили такого великого Білого Ведмедика, радо зустрічали, а ті, хто розумів, що це справжній ведмідь, то одразу тікали. Багато хто думав, що він втік із зоопарку або ж із цирку та вмів ходити на двох задніх лапах, але все ж люди від нього тікали, і так швидко, що Білий Ведмідь не помічав їхнього зникнення. У кожному дні було своє безумство. Був допитливим та завжди цікавився рослинами або фізикою. Голосно співав та сміявся. Попереду побачив довгий міст, захотів стати посередині і про щось подумати, а головне на собі відчути прохолодний вітер, що розпилював вологу на великій швидкості. Вітер сам по собі грався та прохолодними потоками пролітав під мостом. Чистий і справжній потік від води вітру охолоджував. Дійшов до середини мосту та зупинився. Подивився на небо, а зверху було все вкрите різними білими візерунками, десь на синьому полотні міг побачити, як пливе такий самий, але тільки великий і створений із білих хмар ведмедик, а вдалині бачив тигра, що біжить, і ще далі яструба, що летить на великій швидкості. На небі з білих хмар на одному місці застигло яблуко, а лівіше побачив, як грається собака, що повільно біжить. Ведмедик радів цьому дню. У небі жодної сумної сірої хмаринки. Ніколи не прагнув одягати маску зовсім іншого ведмедика і завжди говорив правду. Зупинився посеред мосту. Подивився донизу, а внизу був великий золотистий пляж, що відбивав сонячне проміння і переливався білими відблисками зоряного неба. На пляжі лежали ті у кого був вихідний, а таких було небагато. На кожній роботі існує свій графік, і хтось відпочиває в будній день, а хтось вихідний, і тих, хто відпочиває в будній день працюють у вихідний. Сьогодні комусь пощастило опинитися на пляжі та засмагати. З гучним радісним сміхом недалеко від батьків гралися діти. На краю горизонту, що зникав під жовтими променями, поплив невеликий катер. Здалеку складно розгледіти, наближається він чи віддаляється, а в іншій стороні був лише один невеликий зелений ліс. Комусь пощастило жити біля лісу і щоранку бачити над водою світанок. Розвернувся назад, і побачив, як по мосту за бетонною огорожею на великій швидкості летять кольорові автомобілі.

Подумав:

- Куди постійно летять ці автомобілі? Навіщо поспішають уперед? Адже вони відмовляється від найпростішого, а це відпочинок.

Окинув поглядом прекрасний краєвид і пішов далі через міст. Не знав куди йде. Просто йшов уперед. Усе навколо було озерної краси цього невеличкого міського краєвиду з мосту.