Глава 21 Божевільний день

Глава 21

Божевільний день

Неон насолоджуючись чудовим обіднім краєвидом відчув у просторі якісь зміни, але їхня суть була непередбачувана. Раптові пориви вітру попередили про прихід неприємностей. Біля сидячого кафе, де перебував, позаду залишився тихий звук відчинених дверей. Розлилася дивна тиша. Якийсь невідомий чоловік, що зайшов попити кави, був весь у тіні. Складно було впізнати і роздивитися незнайомця. Він був настільки тихий, що його ніхто не помічав. Тихо замовив каву, що Неон нічого не почув та далі продовжував насолоджуватися чудовим краєвидом київської вулиці. Чоловік із замаскованим та невпізнанним обличчям тихо вийшов із кав'ярні й непомітно підійшов до Неона, засунув у кишеню Неона руку та одразу зник з поля зору. Неон нічого не помітив, тільки лише потоки вітру розбудили від народжуваного спостереження за обіднім виглядом міського кутка на лісовому масиві. Підстрибнув та подивився на всі боки, а на всі боки нічого й нікого не було, і одразу вирішив замовити чашку міцної кави. Підійшов до барної стійки та в штанах почав намацувати чорний гаманець. Гаманця не було, і він злякався. Обшукала себе по всіх кишенях і в жодній не було гаманця. Подивився навколо, а навколо, де він міг випадково випасти з кишені, нічого не було. Почав панікувати. Став та подивився на всі боки, а там нікого не було. Продавець обійшов навколо стільця, а Неон став тривожно озиратися, і не виявив гаманця та повернувся на місце. Подивився на коричневу підлогу з блискучим виглядом, що відбивала сонячні промені, і там також нічого не знайшов. Запанікував і підійшов до продавця та подивився на нього і ввічливо запитав:

- Вибачте. Ви тут не спостерігали мого гаманця. Я його випадково впустив. Можливо, ви бачили? У ньому були всі мої документи, а без документів я ніхто. Я не людина, і тепер можу на певний час стати просто безхатченком.

Продавець подивився в очі й тихо відповів:

- Ні. Я тут нікого не бачив окрім однієї невідомої людини, яку складно було запам'ятати, а він так тихо зайшов, що я не помітив, коли займався справами та витирав барну стійку, готувався до прийому алкогольних напоїв, що почнеться за півгодини, то тиша людини не привернула моєї уваги, а я уважний до кожного відвідувача, що прийшов.

Неон зі здивуванням подивився на продавця і знову поставив запитання:

- Вибачте. Який вигляд мав цей незнайомець?

Продавець кави з подивом подивився й одразу відповів:

- Який він мав вигляд? Я його не запам'ятав. У нього така зовнішність, що її складно було запам'ятати. Раніше я таких людей не зустрічав. Найімовірніше, я вам не зможу дати жодного опису. Зайшов швидко і тихо, і так само швидко та непомітно вийшов із кавою в руках. Я взагалі не зрозумів, що хтось приходив замовити каву. Це якась людина невидимка. Ця людина тут перебувала не більше хвилини і за цю хвилину не змогла нічого запам'ятати. І я вашого гаманця тут не бачив. Не заважайте працювати та попереду великий обсяг роботи, який потрібно виконати до закінчення зміни. Зміна закінчується о вісімнадцятій годині вечора.

Неон із вдячністю подивився на продавця й одразу відповів:

- Добре. Дякую вам за ввічливу відповідь, - і поставив ще одне запитання, - скажіть, куди пішов цей незнайомець?

Продавець подивився на нього й одразу відповів:

- Вийшов на вулицю і кілька хвилин постояв під накриттям, а потім почав займатися своїми справами, не звертаю уваги на відвідувачів. Що вони роблять, і чим займаюся під час пиття кави, і мені це не цікаво, я тільки продаю каву.

Неон подивився на продавця і сказав прямо в очі:

- Дякую вам за інформацію. Найімовірніше, це була людина невідомої зовнішності, яка вкрала мій гаманець.

З упевненістю сказав і вийшов із кав'ярні. Подивився на всі боки, а потім тихо про себе промовив:

- Тепер доведеться знайти незнайомця невідомої зовнішності, який зумів здивувати у такий прекрасний день. Як він зміг з кишені витягнути мій гаманець? У гаманці були всі мої документи. Як я не зміг побачити? Як я нічого не помітив? Напевно я задивився на вуличний вигляд і в мене вкрали мій гаманець. Потрібно бути уважним.

Неон подивився на всі боки:

- І що ж тепер робити? Куди тепер іти?

Задумався й одразу тихо про себе сказав:

- Найімовірніше, мені потрібно відшукати його. Не міг далеко втекти. Мені варто піти в тому напрямку, де найменше людей, а так найчастіше роблять злодії. Йдуть туди там, де найменше людей, щоб подивитися, що вони змогли вкрасти.

Неон подивився праворуч, ліворуч, і вдалину п'ятиповерхових будинків. Кожен будинок щільно стояв один біля одного. На лавках ніхто не відпочивав, і була нічна київська порожнеча. Біля будинків росли високі стрункі дерева.

Неон:

- Найімовірніше, там зараз перебуває цей злодій. Якщо я поспішу, то зможу його наздогнати. Головне не забути, що сказав про нього продавець. Це не відома людина, яку складно запам'ятати. Якщо я її побачу, то одразу впізнаю, і на місці зможу з нею розібратися. Якщо ця людина забрала мій гаманець, то я його зможу повернути та далі продовжити свій день.

Швидким кроком побіг до п'ятиповерхових будинків, що стояли під сонцем. Неону необхідно було якнайшвидше зачепити ці всі будинки та там вже відшукати невідомого. Добіг до п'ятиповерхових будинків та почав поглядати на всі боки. Озирнувся і між будинком побачив, що в тіні дерев хтось ховається. Придивився й одразу сказав: