Глава 20 Божевільні день

Глава 20

Божевільні день

А що зараз відбувається з Неоном? Білий Ведмідь гуляє вулицями. Клоун зумів піти з цирку і почати жити для себе, а ось Неон в обідній час вирішив так само прогулятися вулицею. Як і всі, він дочекався обіду та покинув робоче місце. З радістю вийшов на вулицю попити чашечку кави або смачно поїсти, а хтось, хто не закінчив роботу, поспішаючи її закінчує, щоб до початку обіду звільнитися і приєднатися до всіх. На вулиці сонце посміхається всім перехожим, і яскравими променями висвітлює будинки краплями рису. Уже розпечений до морського піску асфальт почав під ногами прогинатися. Над усім містом світило зуміло без залякування нагріти вологе повітря. Люди в сьогоднішньому дні побачили більше ніж у тих днях, у яких проживали. Раніше велика жовта куля ніколи так низько не притулялася до міста. Нескінченно просторе небо стало ще просторішим. Яскравості променів сліпило очі людей, які сиділи на лавках або в кафе на стільцях і дивилися в небо, або в телефон, або читали ранкові новини. Хтось то сидів і дивився в телефоні відео ролики, а хтось читав в інтернеті цікаві статті. Неон подивився в небо, а там стала незвичайна поява сонця. Найбільша новина це те, що Клоун невеликим виступом зумів, а він цього не помітив, потрапити в інтернет. Хтось, хто дивився на розваги Клоуна, зняв на телефон ролик який вже є в інтернеті. За невеликий проміжок часу виступ Клоуна змогли побачити тисячі людей, і він став відомим. Сам про це не знав, і вже став інтернет зіркою. Незважаючи на довгий виступ у цирку про нього мало хто знав, а один виступ на вулиці приніс більше слави ніж він отримав за життя та про нього дізналася більша частина Києва, а він, як і раніше, йде своєю дорогою.

Неон любить відпочинок і це людина, яка завжди уникає роботи. Нині, перебуваючи на вулиці й поглядаючи примруженими очима на небо, з великим мисливським бажанням захотів випити філіжанку міцної кави. Білий Ведмідь уже випив чашечку кави, а Клоун про це навіть не думав. У сонячний день вирішив знайти приємний та невеликий заклад, де готують чудовий смачний напій у таку спекотну літню погоду. Кава для Неона це напій, який вживає у будь-яку пору року, і неважливо літо зараз чи зима. Сам міняв смак кави та додавав у неї холодного молока або ж п'ять ложок цукру в маленьку чашечку кави, а це невеликий стаканчик, і так подобалось. Повільно крокуючи і нікуди не поспішаючи побачив невеличкий заклад, а він був схожий на місцеве кафе. Це була споруда повністю збудована із залізного матеріалу, де на вулиці був навісний дах синього кольору. Під накриттям стояли шість стільців і два невеликі столики. На вулиці нікого не було, і зараз ніхто не сидів під накриттям. Неон підійшов до закладу і зайшов усередину. Перед ним стояв невідомий чоловік, він був весь зарослий, і на ньому звисала велика борода з довгим густим волоссям, а одягнений був у жовтий одяг.

Оглянув незнайомця з усіх боків і з подивом у нього запитав:

- Добрий день, незнайомець. Скажіть, чому у вас такий незвичайний вигляд?

Незнайомець подивився на Неона, і через хвилину роздумів та мовчання стривожено відповів:

- Ви знаєте сьогодні в мене непростий день. Можливо цей день коли, я закінчу своє творіння, а я вже рік працюю над одним оповіданням про Київ, і цей рік я провів сам удома.

Неон відповів:

- Сполна вас розумію.

Незнайомець уже посміхнувся:

- І тільки іноді, коли є вільна хвилина на обдумування всього написаного, то тоді я виходжу на вулицю до людей.

Неон:

- У вас не легкий шлях.

Незнайомець:

- Ви не перебивайте і дослухайте до кінця.

Неон:

- Не буду вас перебивати і дослухаю до кінця.

Незнайомець:

- У моєму житті постійно все змінюється зі змінами життя героїв на папері. Я живу і проживаю своє життя разом із героями. Зі своїми героями я виходжу в цей невеличкий дивовижний заклад випити філіжанку кави, а потім мовчки, тихо сідаю на лавці та випиваю ще одну філіжанку кави та йду далі працювати. Ви, молода людина, нічого не знаєте про мій творчий шлях. Будьте добрішими і не ставте більше запитань коли бачите дивну людину. Я більше не відповідатиму ні на які запитання, і це станеться до того моменту, поки я не закінчу розповідь.

Неон:

- Вибачте за занепокоєння. Приємного пиття кави.

Незнайомець зі здивуванням подивився на незнайомця і сам вирішив поставити запитання:

- Вибачте. Чому ви такий ввічливий?

Неон:

- Я з усіма ввічливий. Життя воно ввічливе з тими, хто з ним ввічливий.

Незнайомець:

- А хто вам відкрив такий секрет?

Неон:

- Той, з ким я був ввічливий. Життя мені відкрило цей не великий секрет.

Незнайомець:

- Тоді я про життя нічого не знаю.

Неон:

- Вибачте. Я все вам сказав і не хочу більше відволікати від вашої творчої роботи.

Незнайомець не сказав жодного слова і розвернувся з чашкою кави, що тримав в руках та вийшов з кав'ярні. Неон зі здивуванням подивився на незнайомця і людину, яка стояла поруч. Не звернув належної уваги на розмову двох незнайомців, а це був продавець із чорною кепкою на голові, а обличчя продавця не було видно, а другий, що стояв поруч, і він був у чорній футболці та так само не було видно обличчя. Другий стояв з опущеною головою вниз, і він ввічливо сказав продавцеві: