Глава 17 Божевільний день

Глава 17

Божевільний день

              Сьогодні, і справді, божевільний день. Усе відбувається не так, як зазвичай, усе має зовсім інші дії. Відбуваються різні зміни. Щодо Білого Ведмедя, то він заробив сто п'ятдесят гривень і вирішив не гаяти час та якнайшвидше знайти підходящу кав'ярню, а там замовити невеличкий обід. Сонячні промені великого розпеченого до невпізнанності світила з легкістю споліскували київські дороги та багатоповерхові будинки, а кияни ховалися від нестерпної та спекотної погоди під деревами в тіні та накритті, що захищало від сонячних променів. Вітер зі змінами охолоджував сонячні потоки червоного світила та обличчя людей миттєвою бадьорістю, і легкою надією, що скоро цей день закінчитися і настане вечір. Відчуття спокою не спокійного дня з легким божевіллям намалював київський поспіх схвильованих киян, які не знають наступних подій дня. Ті, хто нікуди не поспішає, то вони роблять більше, а чому так? Білий Ведмідь довго думав над цим парадоксом поспішності.

Білий Ведмідь задумався:

- Потрібно зупинитися і подивитися по сторонах. Іноді краще помічати прості речі.

Радів і посміхався та ніколи голосно не сміявся. Час від часу жив далеко від усіх у глибокому лісі, де немає людей і звірів, і немає жодного людського ока. Київ завжди був театральною сценою поспішності людей, які поспішають жити, і з усмішкою дивився на всіх. Вранці, виходячи з лісу на прогулянку, завжди з посмішкою спостерігав за поспішними людьми. Дивився, як вранці біжать на роботу, а ввечері з роботи, а сам ніколи не поспішав і йшов спокійним кроком. Усе робить не так, як усі. Дотримувався найпростішого правило, а це ніколи не поспішати, і навіть якщо запізнювався, то так само не поспішав, адже неспроста трапляються запізнення та мають свій сенс, і долю намірів. Бачив більше ніж інші і дякував кожному дню, що він настав. Крокував вулицею та недалеко від лісу, а вздовж дороги стояли безліч кафе різних видів кухні. Був великий вибір, але не поспішав бігти в одне кафе чи інше. Їсть на обід усе, що хоче, і знає, яка на сьогодні необхідна кухня. Завжди мав вибір, і насолоджувався ним, і коли їв, то якомога на довше подовжував насолоду. Іноді заходив у просту забігайлівку, що стояла біля дороги, а вона була найпростішою, і там замовляв хот-дог або простий пиріжок із повидлом. Йшов уздовж дороги і розглядав вивіски різних закладів. Через сто метрів побачив кафе яке не було збудоване з дорогого дерева чи рідкісного каменю. Це всього лише був невеликий заклад із круглих соснових дерев, і приміщення двадцять квадратних метрів. Там з самого відкриття працювала усміхнена продавщиця, яка продавала найсмачніші молочні коктейлі. Коли виконав якусь роботу і заробляв трохи грошей, то з радістю йшов до цього закладу, який не зовсім привертав увагу людей, і замовляв обід. Продавщиця була найпростішою жінкою, і їй було п'ятдесят років, і працювала в цьому закладі двадцять років. Весь цей час робила одні й ті самі коктейлі, але ці коктейлі були неймовірно смачні. Молочні коктейлі із чарівним смаком та про них мало хто знав. Таїв у собі приємне охолоджувальне відчуття зупинки часу зі змішаним та легким смаком ейфорії. Ведмідь любитель задоволення і насолоди постійно там обідав, а його обід був найчастіше молочним коктейлем з медом. Заклад не мав назви, а воно стояло вздовж дороги, і було не великих розмірів. Мало хто знав, що там найсмачніші коктейлі, а ті, хто знав, завжди туди приходили, щоб скуштувати смачний напій. З усмішкою на обличчі пройшовся вздовж дороги та дійшов до пішохідного переходу. Постояв хвилину і дочекався коли світлофор змінить колір з червоного на зелений. Автомобілі зупинилися біля пішохідного переходу, і водії зі здивуванням подивилися на Білого Ведмедя, який на двох ногах проходив пішохідним переходом. З посмішкою йшов до невеликого приміщення, що стояло біля дороги. Швидко перейшов через дорогу і звернув ліворуч. Залишалося сто метрів. За п'ять хвилин подолав невелику відстань та підійшов до закладу. Завжди був відчинений з восьмої години ранку до двадцятої вечора. Продавчиня з молока й меду створювала досконалі молочні коктелі й тихо про себе співала різні пісні. Кожному, хто приходив в цей невеликий заклад, на прощання давала пару м'ятних цукерок. З посмішкою зайшов всередину, і продавчиня все знала про Білого Ведмедика та завжди була рада його бачити, і з посмішкою сказала:

- Доброго вам дня Білий Ведмідь я рада вас бачити. Ви вже два дні, як не заходили. Де ви так запропастилися?

Білий Ведмідь подивився на продавчиню і з усмішкою відповів:

- І вам також доброго дня. Я був у лісі весь цей час. Вибачте, що я до вас не заходив. Хотілося побути на самоті. Уявляєте, коли я спав мені наснився ваш молочний коктейль. Коли таке сниться, то це щось означає, і я вирішив зайти в гості.

Продавщиця з подивом подивилася на Білого Ведмедя й одразу відповіла:

- Ваші сни дякують мені. Дякую вам за те, що ваша підсвідомість цінує мою працю. Я з радістю вам приготую ваш улюблений напій з молоком і медом.

Білий Ведмідь усміхнувся та підійшов ближче до стійки бару і сів на стілець. Сперся на барну стійку й дістав із кишені сто п'ятдесят гривень і сказав:

- Мені, будь ласка, три однакових коктейлі. Сьогодні особлива спрагою випити ваш неперевершений за смаком всіх інших напоїв смачний молочний коктейль.

Продавчиня з усмішкою подивилася на Білого Ведмедя й одразу відповіла:

- Гаразд. Я зараз вам зроблю коктейлі.

Продавщиця підійшла до холодильника і дістала молоко з морозивом. З нижньої полиці столу взяла мед і червоний джем. Повільно, не порушуючи смак продукту, усі компоненти поклала в синій невеликий блендер. Натиснула на велику чорну кнопку і збила молоко з медом і червоним джемом. Розлила коктейль по трьох склянках. Зверху і в кожну склянку поклала по шматочку апельсина. Коли Ведмідь побачив, що продавчиня поклала шматочок апельсина, то одразу їй сказав: