Глава 16 Божевільний день

Глава 16

Божевільний день

              На випадковому перехожому, а це був чоловічий годинник, стрілки показували дванадцяту годину. За цей час Білий Ведмідь встиг заробити на обід трохи грошей, а Клоун прогулюється містом. У місті Київ спокійна та тиха сонячна погода. За дві години нічого не змінилося. Більшість людей уже доїхали до свого робочого місця, і хтось зумів виконати невеликий обсяг роботи та чекав обіду. Клоун ще зранку нічого не їв. Був голодним. Необхідно було знайти місце, де б міг смачно поїсти. У кишені не було грошей. Клоун простягнув руку в кишеню, а в кишені було порожньо. Подивився в іншу кишеню, і в іншій теж порожньо. Не в жодній із кишень не було грошей. Не залишилося однієї гривні, як це було раніше передбачено на крайній випадок. Завжди залишав одну гривню на наступний день, щоб у кишені завжди були гроші, але цього разу нічого не було. Треба було зараз заробити на обід, а він не знав як. Дві години тому втік із цирку і без зарплати. Залишив роботу. У затінку під великим деревом почалася репетиція, як перед виступом, але без інших учасників. Зелений Клоун з яким у цирку розмовляв тривалий час зараз змінив своє рішення, і його прийняли на іншу роботу. Клоун знав, що вже ні за яких обставин не повернеться, і тепер необхідно було знайти роботу, щоб заробити трохи грошей на обід. Найпростішим способом міг заробити, так це розважати людей на вулиці. Після розминки під деревом пішов вулицею. По обидва боки дороги були розміщені великі багатоповерхові житлові будинки. Попереду було видно шматочок зеленого лісу, а позаду була велика дорога по якій на великій швидкості їздили автомобілі. Лише один світлофор міг їх зупинити на хвилину, щоб люди, котрі хотіли перейти дорогу, могли без пригод потрапити на інший бік вулиці й опинитися там, де їм потрібно. Велика асфальтна дорога протяглася спереду і до першого повороту. Спокійно йшов уперед і недалеко біля нього з правого боку намалювався великий фонтан. Біля фонтану стояли лавки і кілька кіосків, і там щодня в усі пори доби завжди перебували люди. Хтось гуляв з дітьми, а хтось просто відпочивав, та були такі, що неподалік, де розміщувалася велика офісна будівля, а в обідню перерву на вулицю виходили й обідали в місцевому кафетерії працівники. Проводили близько години вільного часу. Хтось сидів на лавці та годував голубів, а хтось поглядав на людей, як ті займаються різними справами, і були ті, хто просто сідав на лавку і в обідній час читав нову газету. У кожного було своє заняття. Клоун помітив цей невеличкий куточок і робочий фонтан, з якого лилася холодна вода, що тихо почала змінювати мелодію падіння крапель у всередину фонтану. Клоун вирішив звернути у напрямку фонтану та повільним кроком, не поспішаючи, оглядаючи все навкруги, і за п'ять хвилин дійшов до цегляної огорожі, що відокремлювала літню воду і розпечений асфальт. Біля фонтану гралися діти. Недалеко стояв продавець кафетерії. Між цими двома місцями на асфальтній пішохідній дорозі лежали маленькі різнокольорові дитячі машинки. Батьки дітей сиділи поруч, і займалися своїми справами, а на них не звертали уваги. Біля фонтану завжди лунав гучний сміх дітей, що привертав увагу перехожих, а ті, чуючи радість дітей, у відповідь посміхалися і проходили далі вулицею. У літню пору зелені дерева, що стояли поруч, з рідко посадженим жовтим листям тихо шелестіли від пряного з теплими потоками духмяного вітру. Вітряне міське пір'я розносило приємний запах зелені по всій видимій місцевості.

Клоун подивився навколо і тихо сказав:

- Затишна обстановка, приємний запах, і заспокійлива музика дитячого сміху. Тихий фонтан на воротах душі в обраний час грає заспокійливу мелодію світанку. Гарне місце для спокійного відпочинку. Гарне місце щоб можна було заробити трохи гривень для смачного обіду.

Клоун підійшов до фонтану. Став на цегляні лінії, що розділяла воду від асфальтної дороги, і почав дивитися на людей. Дістав із внутрішньої кишені білу хустинку та зробив у бік кілька кроків, і так, щоб усі бачили. Подивився на людей і з іншої кишені дістав п'ять кольорових куль та відразу почав жонглювати цими кулями. Клоун кидав вгору кольорові кулі, то вище, то нижче. Ходив вперед та назад по цегляній кладці. Голосно сміявся, як уві сні. Почав зі сміхом висловлювати свій виступ у сьогоднішньому дні. Став частиною картини київського обіднього дня в невеликому маленькому районі на лісовому масиві. Перехожі почали звертати увагу на кольорового Клоуна, який грає червоними кулями. Кулі від рук Клоуна підлітали високо вгору. Поруч діти, які гралися з різними предметами, почали звертати увагу, а батьки побачили щасливі посмішки своїх дітей, як самі почали підходити ближче до Клоуна. Клоун затіяв захопливий виступ на вулиці. Усі почали дивитися на його вміння керувати м'ячами. Навколо почали сходитися люди, і він дістав із внутрішньої кишені ще дві кулі. У руках виявилося вісім куль, і що більше їх було, то феєричніше ними керував. За спиною звучав живий фонтан і шепотів про початок виступу. Що більше у руках було куль, то складніше було жонглювати. Усі, хто перебував не далеко або в районі фонтану, стали дивитися незвичайну для сьогоднішнього дня виставу. Клоунів подивився на глядачів і почав ще швидше підкидати кулі. У цей момент він швидким рухом руки дістав із правої кишені шапку і кинув її на асфальт. Глядачі побачили лежачу велику шапку й почали хто, скільки міг кидати в неї монети й гривні. Вистава набула дивовижної майстерності жонглювання кольоровими кулями. Клоун побачив вдячність глядачів і зрадів, додав виступу легкого танцю стегон із гучним сміхом. Спочатку танцював на одній нозі, а потім на іншій. Через хвилину впустив у танок дві ноги, і всім, усміхаючись крутився навколо людей. Глядачі побачили приємний вираз Клоуна і почали ще більше дякувати, а він у відповідь рухався ще швидше. Рухався з боку в бік. Глядацький натовп привернув увагу людей, які поруч сиділи на зелених лавках, відпочивали від роботи, і вони самі, придивившись, почали вставати з лавки, підходили до всіх та вдивлялися у виступ кольорової людини. Присутні глядачі стали навколо та почали голосно сміятися. На одному місці танцював п'ятнадцять хвилин й жонглював. Шовковиста шапка наповнювалася грошима, а він голосно сміявся, і кулі, що летіли в повітрі, перетворювалися в одне злите кільце. Різко для всіх і на подив глядачам Клоун зібрав в обидві руки всі кулі й низько вклонився. Глядачі почали аплодувати, а він подивився на людей і сказав: