Глава 14 Божевільний день

Глава 14

Божевільний день

       Червоний Клоун вибіг із цирку і залишив усе позаду. Ранкова поїздка на роботу ще не закінчилася. Клоун зміг відвідати місце роботи, а там він зустрів іншого клоуна, з яким виникла довга розмова, і з ним зробив висновки та прийняв довго нерозв'язуване рішення. Можливо, доведеться пройти нелегкий шлях, щоб набратися сил та скинути з себе маску. З народження носив маску на обличчі, яка не дає стати собою. Зняти маску буде нелегко. Час від часу подобалося бути клоуном, але він не хотів ним бути все життя. Червоний Клоун залишив робоче місце та побіг шукати самого себе. Червоний Клоун вирішив згорнути зі шляху і зробив це раптово, щоб побачити, що від нього приховує світ.

Клоун задумався:

- Пройдений шлях відкриває в людині її частину. Можливо, якась робота чи, можливо, якісь події необхідні для зняття маски і можливості побачити справжнього себе.

У цей час коли вибіг із цирку, то Білий Ведмідь розгулював містом, і нікуди не прагнув.

Білий ведмідь задумався:

- Я залишаю за собою лише спогади. Моє життя настільки коротке, що його дуже складно запам'ятати. У ньому так мало моментів, що залишилися в пам'яті та живуть біля серця. Немає тих моментів, які я пам'ятав щодня, а що залишилося в пам'яті? Прості київські будні.

Білий Ведмідь розгулював містом, і не зважаючи ні на кого йшов уперед. Думав лише про те, як урізноманітнити та розвеселити себе. З посмішкою дивився на те, що він спить у лісі, а не вдома у квартирі чи десь у готелі, як це роблять інші. Не звертає уваги, що в нього біла шерсть, а в людей одяг. Визнавав себе таким, яким народився. Завжди виділявся з ранкового натовпу та Білого Ведмедя всі боялися. Життя в київському місті було нелегким, і йому доводилося час від часу працювати. Шукав різну роботу, і працював там, де платили. Сьогодні він прокинувся в лісі. Світанок пішов. Сонце почало підніматися до раннього обіду, і необхідно було заробити трохи грошей, щоб можна було смачно поїсти, але спершу, і зараз необхідно знайти роботу. Шукав роботу, де відразу платили. Не влаштовувався на роботу, де працівники отримували зарплату через місяць. Працював на швидкій роботі, що приносила невеликий дохід. Не затримувався на жодній роботі більше п'яти годин. Найбільше хотів жити і не хотів витрачати час на постійний заробіток, який потім при отриманні грошей йшов невідомо куди. Не було витрат на одяг, який ніколи не носив. Усі ці людські потреби йому були не потрібні. Усе, що було необхідно, так це смачно поїсти та легка прогулянка Києвом. Радів тоді коли заробляв трохи грошей, щоб піти й в магазині купити молока, сметани та йогурту. Навіть взимку подобалося перебувати в лісі та спати на дереві або під деревом, а бувало, сам будував з гілок не велику хатину і там спав протягом зими. Взимку не лягав у довгу сплячку та знаходив собі заняття. Весь час веселився і ніколи не був самотній, завжди був сам із собою, і розмовляв із собою та для себе був найкращим другом. Не звертав уваги на те, що біля нього нікого немає, і весь час ходить сам. Мир цінував понад усе. Настала та сама хвилина, коли Ведмідь задумався над тим, ким він сьогодні буде працювати. Йому необхідний був швидкий заробіток, який сьогодні зміг би дозволити смачний обід та вирішив роздавати листівки. Щоранку на зупинці метро, а щоразу на різній зупинці, біля входу, і на інших автобусних зупинках, а також буває, що біля кіоску або різних магазинів де стоять або йдуть люди, то Білий Ведмідь в цей час роздає листівки. За невелику роботу отримував певний заробіток. Наразі Білий Ведмідь іде недалеко від будівлі, в якій знаходиться офіс керівника, що займається розповсюдженням реклами тієї чи іншої продукції. Кожен у місті бізнесмен і всі, хто хотів, щоб про його продукт дізналися люди, йшли до цього керівника. Усі, хто хотів заробити трохи грошей за не великий проміжок часу, так само йшли за роботою. Роздача листівок це був спосіб поширити ідею чи товар. Ведмідь зупинився та подивився на велику будівлю, і відразу підійшов до входу, а на пості охорони сказав охоронцеві в синій однотонній формі такі слова:

- Мені потрібно зайти до керівника цієї будівлі і найнятися на роботу, - Білий Ведмідь подивився на охоронця, а той мовчав, і додав, - тому не гаятимемо часу, бо до обіду мені потрібно встигнути заробити трохи грошей.

Охоронець з подивом подивився на Білого Ведмедя і відповів:

- Проходьте.

Білий Ведмідь пройшов пост охорони і пішов до ліфта, задумався:

- Зараз близько десятої години ранку. До обіду потрібно роздати чимало листівок і забрати зарплату.

Зайшов у ліфт і натиснув на третій поверх. Двері ліфта зачинилися, і Білий Ведмідь вийшов на потрібному поверсі та швидким кроком попрямував у двадцять шостий кабінет. Це був кабінет, де людина, що сидить за столом, і це був керівник компанії. Виконував сам багато функцій роботи і сам наймав людей, щоб ті роздавали листівки, і розповсюджував рекламу різних продуктів. Білий Ведмідь підійшов до дверей та постукав кілька разів і зайшов у кабінет. Людина, що сиділа за столом, була маленького зросту, і на ній лежало худорляве обличчя та одягнена в білу сорочку і такого ж кольору штани. Туфлі темного кольору і визирали з під столу. Керівник компанії ще був менеджером, який займався наймом персоналу на різні вакансії, а зараз шукав людину для роздачі листівок. Керівник, який сидів за білим столом, здивувався і не зміг сказати жодного слова. Білий ведмідь упевнено підійшов і сів навпроти нього, а стілець був так само білого кольору, і сказав такі слова: