Глава 2 Божевільний день

Глава 2

Божевільний день

Клоун стоячи і вдивляючись у жовтий пісок задумався:

- Час іде не так швидко, як здається. Він інколи зупиняється на місці, а для клоуна час свій, і постійно йде, і йде, і йде, вперед рахуючи години, і забирає в просторе й нескінченне минуле. Хвилина, що непомітно минула, стає тихим минулим і жартівливою посмішкою безповоротної темної години, що стає минулим, і є цінним моментом, який запрошує на терези роздумів у співочі ліси самотнього часу. У минулому в клоуна одні жарти та нічні виступи під мостом перед місяцем. Танцює в постійному пошуку себе. Шукав самого себе, мандрівника і йде невідомим шляхом. Той, хто йде шляхом, який до нього завжди був темним. Шлях завжди вів нетрями в оманливому напрямку. Не знав, що наприкінці може бути, і не розумів із чим, може зустрітися і куди йде. Кожного дня, незважаючи на те, що проїжджав один і той самий маршрут до роботи, і завжди відкривалося щось нове. Нові думки давали щоразу по кроку, і йшов темною дорогою, долаючи і не поспішаючи, темний простір загадок і безмовного мовчання. У темряві бачив розуміння і повну відсутність відповідей, і повільні натяки на відповіді. Темрява забирає все, і час, і саме життя, але не здавався і йшов три роки, коли почув запитання, то йому ставало цікаво знайти відповідь. Йшов уперед і йшов. Це давало змогу відчувати мандрівником, який бореться за своє. Бився на мечах правди за те, щоб прожити зі щасливою посмішкою чесності. Щовечора, і під мостом поглядаючи на білі промені місяця, і долав темний шлях туманності. Можливо, а він не знав відповіді, то це той самий шлях невідомості, який став для нього темрявою, і завів в оману. У його темряві була тільки одна парадоксальна невідомість, але правда, і кожне розуміння світу, що навколо нього, переривало подвиг на новий жарт і посмішку. Все далі, і далі йшов уперед. Веселив людей і бачив печаль у відображенні їхніх усміхнених очей. Навколо збиралися натовпи людей, і жодна людина не плакала, як він, і з посмішкою на вулиці, виконуючи божевільні трюки. Над клоуном усі сміються. Люди хочуть бути щасливими, і шукають привід, щоб посміхатися, щоб сміятися, і навіть якщо в когось та щось сумне на обличчі. Усі, як він, хочуть, щоб життя стало більш усміхненим, а якщо життя усміхається, то люди самі починають усміхатися і голосно сміятися. Незважаючи на те, що бувають труднощі та невідомість, то Клоун продовжує танцювати зі сльозами на обличчі. Клоун став центром часу і пішов так швидко вперед, що не побачив сліз на очах, розтертих червоною фарбою. Клоун бачив, як люди будували світ, а він стояв на місці з питаннями і відсутністю відповідей. Світ, побудований людьми, став великою сценою, а він хотів стати всього лише невеликою частиною міста і трюкачем життєвих розваг. Усі хотіли сміятися і сміялися коли бачили кольорову людину. Хотів заробити грошей, і якнайбільше, але в нього нічого не виходило і з глядачів не брав грошей, і тільки інколи, хто був йому приємний, дарував кілька гривень зі щирою посмішкою вдячності, а він їх брав та ввечері під мостом їв не великий шматочок хліба. Ніколи не бачив у великій кількості грошей, і не бачив безтурботні гори золота. Просто хотів бути щасливою людиною, і без маски. Шукав справжнє кохання. Думав, що б бути багатим, потрібно стати щасливим, і це була лише омана, що робила ще більш нужденним. Пошук свого храму спокою був довгим, і як здавалося нескінченним. Поїзд минулого завжди був попереду і голосно стукав колесами, закриваючи дорогу майбутнього. Іноді люди йдуть із питанням цілий життєвий шлях, щоб на старості років зрозуміти наскільки може бути щасливою людина, маючи всього лише посмішку. Коли прийшло розуміння, то часу вже немає і стає зовсім пізно. Що вже ніяк не повернутися ніякі гори грошей. Хтось цього не розумів і жив в оману. Неможливо купити щастя. Щастя не продається. Клоун, пройшовши чималий шлях, зараз стоїть посередині цирку і ці всі розуміння, які приходять у цю мить, дають більше розкрити себе, зроби більше кроків темним шляхом і побачити зовсім інший світ. Ця мить стає вогнем, що запалює маленькі крапельки щастя, якого іноді так не вистачало. Маленькі крапельки щастя дають настільки багато сил, що йому хочеться жартувати і жартувати на арені цирку та дарувати радість. Клоун посміхаючись подивився навколо, а навколо нікого немає. Але він став трошки щасливішим, а в нього дорога випробувань.