Епілог

МИНУВ РІК

• Як ти? – принесла чашку з кавою і присіла біля нього на стільчику.

Нікіта втомленим поглядом поглянув на мене і закрив ноутбук.

Минув рік після тих злощасних подій. Рік, який розділив моє життя на до та після. За цей час багато чого зрозуміла, переосмислила та навчилася цінувати життя, зрозумівши, що це найдорожчий скарб. І не важливо, що у ньому багато переживань та хвилювань, все можна вирішити та пережити, головне не здаватися та берегти те, що маємо.

Оля з мамою прийняли мій вибір, і Нікіта потихеньку став втиратися до них у довіру. Мама спочатку з острахом спілкувалася з ним, але побачила, що він частинка мого життя, тож змирилася і надалі спілкування з ним було більш теплішим. Оля народила дівчинку і я стала хрещеною. Маленька крихітка була схожою на сестру така ж симпатична і з кирпатим носиком. Їхній ресторан працював на повну силу, тож іноді приходилося їм допомагати, адже після народження дитини Оля повністю була поглинута материнством. Керувати персоналом було не так важко, як я гадала. Нік спочатку не підтримав мене і вмовляв відмовитися, але знала, що це тимчасово, тож потім підтримав мене. Що стосується навчання, то нічого не змінилося, тепер я студентка другого курсу і з кожним новим днем воно стає все цікавішим та цікавішим. З Назаром, після того випадку почали більше спілкуватися, адже він зустрічається з Вірою і ми інколи сидимо з ними в кафе після пар.

Трішки прикро, що мало часу бачимося з Ніком. Він постійно на роботі, адже поки Дмитро лікується за кордоном фірма повністю перейшла під контроль Нікіти. Тільки тепер, ніяких наркотиків. Фірма виробляла ліки для дітей і це радувало, адже не хотілося, щоб він знову погруз у цій багнюці. Вони помирились і Дмитро запропонував контроль над фірмою моєму Ніку, бо сам повноцінно працювати не міг, так як пересувався на інвалідному візку. Куля пошкодила хребет і залишилася там, лікарі нічого не могли зробити. Хоча так і не можна говорити, але зло повинно було бути покараним. Думаю, він отримав своє. Після того, що з нами трапилося, я не хотіла з ним спілкуватися, хоча Ніка налаштовувала, що він повинен це робити, адже це його брат. Відносини між ними стали теплішими, навіть стара відьма розтанула і запрошувала нас в гості. Нікіта постійно знаходив якісь відмовки, щоб не бачитися з нею, адже Лариса з Мишком також поїхали з Дмитром за кордон.

• Дуже втомився, але… - взяв мене за руку і посадив собі на коліна, - для тебе завжди знайду час.

Солодкий поцілунок огорнув мої вуста і я притягнулася до нього сильніше.

• Які плани на вихідні? – прилягла йому на плече. Його пальці занурилися у моє волосся і рух за рухом розгладжували його.
• Хотів запропонувати тобі невеличкий відпочинок.

Зупинила його монотонні рухи і поглянула на нього.

• Серйозно? – очі бігали немов скажені в очікуванні продовження. – Що ти хочеш мені запропонувати?

Нік посміхнувся і кінчиком пальця торкнувся мого підборіддя.

• Як щодо подорожі до теплого океану?

Радість заполонила мене і немов фонтаном вибризгнула задоволеним криком.

• А як ж робота? – зупинила свої емоції і після солодкої ейфорії поглянула на нього. – Ти у суботу не працюєш?

Він повільно почав розстібати мій светр і в його погляді помітила невеличкий вогонь пристрасті, який повільно перетворювався у полум’я.  

• Дуже хочу…, - його вуста задарювали моє тіло поцілунками, - побути з тобою наодинці…, - знову поцілунки, - щоб ніхто нас не турбував і насолодитися тобою сповна.

Легким рухом підняв мене і поніс у спальню. Думаю, що наші бажання зійшлися і я задоволено посміхнулася, коли опинилася зі своїм Шаленим хлопцем на ліжку.

Все, через що ми пройшли було не даремним. Час змінив його, мене і ці зміни дуже подобалися. Нік був щасливим поруч зі мною, а я з ним. І не важливо, що говорять люди навколо нас. Я вірю, що наша шалена історія кохання на цьому не закінчиться, а буде продовжуватися далі і матиме щасливе закінчення!

                                                                   Кінець

П.С Дорогі читачі! Дякую, що чекали на продовження і читали цю історію кохання. Надіюсь, вона вам сподобалася. До нових зустрічей!