Глава 27

Пари закінчилися і ми з Вірою пішли до кафе. Перший день був дуже важким, адже потрібно було ознайомитися з розкладом лекцій, знайти потрібні аудиторії і т.д. Тому, після останньої пари потрібно трохи голову привести до ладу, щоб мозок перезагрузився.

• У тебе новий телефон? – запитала Віра, коли ми чекали на замовлення.

Взяла його до рук та показала подрузі.

• Це подарунок, - посміхнулася.

Подруга краєм ока поглянула на мене.

• Від Нікіти? – підморгнула.

Трохи знітилася, бо знаючи фантазію подруги уявляю, що вона собі там накрутила.

• Нічого не подумай дурного! – одразу ж намагалася дати їй зрозуміти, що ніякого інтиму між нами немає.
• Та годі! Ти живеш з дорослим хлопцем, він тобі дарує такі дорогі подарунки і між вами нічого немає, не вірю!

Це мені не сподобалося. Вона вважає, що я обманюю її?

• Можеш мені не вірити, подруго, але між нами нічого не було. Я ще не готова на такий крок.

Віра почала сміятися.

• А даремно! Він такий гарненький! Я б йому не відмовила в цьому. Дивись, подруго. Знаєш скільки дівчат крутиться біля таких красунчиків! І вони не будуть чекати слушного моменту, так і у нього є свої чоловічі потреби!

Після слів Віри задумалася. Ми разом прожили тиждень і він жодного разу мені не натякнув на це. Можливо у Нікіти є хтось?

Принесли наше замовлення і ми змінили тему для розмови. Віра запитувала про сестру та маму. Коли я пішла з дому, вони до мене не телефонували. Лише на наступний день мама написала повідомлення, що вона повернулася додому і чекатиме на мене там. Я нічого не відповіла, адже повертатися не планувала. Оля ж навіть не телефонувала. Дуже сильно помилялася у ній, тепер зрозуміла, що я їй не потрібна.

До кафе зайшла компанія хлопців і присіли неподалік від нас. Вони голосно сміялися і один підійшов до нашого столика.

• Привіт, красуні! Дуже радий вас бачити!

Назар посміхався до нас і ця зустріч справді була радісною.

• Назаре! Яким вітром тебе сюди занесло? – посміхнулася у відповідь.
• Пари закінчилися і ми з хлопцями вирішили відсвяткувати. Наш корпус неподалік від цього кафе, тому ми часто будемо тут зависати. А ви як?

Ми почали розповідати про свої враження від першого дня. По вигляду Віри зрозуміла, що він їй подобався. Вона так щиро до нього посміхалася, намагалася фліртувати, але Назар постійно дивився на мене. Від його погляду хотілося заховатися, на стільки він був пронизливим.

• Назаре, - гукнули хлопці, - повернись у сім’ю. Всі чекаємо на тебе!

Він дістав з кишені телефон і протягнув мені.

• Напиши, будь ласка свій номер!

Я спочатку поглянула на Віру і помітила її сердитий погляд.

• Вибач, Назаре, але у мене …
• У неї є хлопець. Тому вона не зможе, - доповнила мої слова Віра. – Якщо хочеш, я напишу свій?

Він знизав плечима і Віра записала свій номер.

• Телефонуй, коли захочеш! Радо з тобою поспілкуюся!
• Бувайте, дівчата!

На останок кинув мені холодний погляд, по якому було зрозуміло, що це ще не кінець.

Після цього випадку зрозуміла, що Віра не така проста, як я думала. Потрібно ретельніше придивитися до неї.

• Ти ж не образилася, що я йому розповіла про тебе? – подивилася на мене подруга і відсьорбнула лате.
• Зовсім ні, - опустила очі, - тільки на інший раз я сама зможу це зробити.

Поглянула на годинник. Потрібно було повертатися додому, бо не хотілося турбувати Нікіту. Попрощалася з Вірою і пішла до зупинки.

Нікіти вдома ще не було, тож пішла до своєї кімнати. Лягла на ліжко і задумалася над словами Віри. На скільки довго продовжаться наші стосунки з ним? Чи дійсно він на стільки кохає мене, як про це говорить? Сон зморив мене і я міцно поринула у нього.

Нікіта розбудив мене. Так приємно було його бачити та відчувати поряд.

Вечерю приготували і за столом обговорювали всі події, які сталися з нами за день. Розповіла йому про випадок з Вірою і помітила, як Нікіта напружився.

• Хто такий цей Назар? – поглянув на мене.
• Я з ним познайомилася у парку. А сьогодні він зайшов у те ж кафе, де були ми з Вірою. І вона …

Нікіта дивився на мене, не відводячи погляду.

• Я щось сказала не те?

Він посміхнувся і нагнувся до мене, щоб витерти соус зі щоки.

• Все гаразд. Не хвилюйся. Розумієш, Вірі він подобається, а йому.., - напружився, - ти.
• Що? – поглянула на нього. – Не говори дурниць!