Глава 26

• Проходь, будь ласка, - пропустив її вперед до вітальні і зачинив вхідні двері.

Вона перелякано поглянула на мене, я ж лише посміхнувся. Заніс її речі до своєї спальні. Віка помітила це і в її погляді помітив, що вона почувається ніяково.

• Не хвилюйся і не заперечуй! – одразу ж вирішив згладити ситуацію. – Тепер це буде твоя кімната.
• Але чому? – дивилася на мене своїми великими очима. – Мене повністю влаштує гостьова кімната?

Підійшов до неї і поцілував у щоку.

• Не заперечуй, люба! По – перше, у мене зручніше ліжко і більше, а по – друге – хочу, щоб ти почувалася тут, як вдома. Тепер це і твоя квартира.

Її очі знову зволожилися і вона притиснулася до мене.

• Вибач Нік, - прошепотіла, - не хотіла створювати тобі проблеми, але я була змушена це зробити.

Ми присіли на диван. Ніжно пригорнув до себе і поцілував у чоло.

• Ти правильно зробила, крихітко, - продовжував заспокоювати її, - ми повинні боротися за наше кохання. А це постійні жертви, тому змиримося з цим і приймемо те, що маємо.

На мить замислився. А чи готова вона жертвувати рідними заради мене?

• Розумієш, - промовила Віка, - приїхала моя мама і вони з сестрою влаштували мені справжнє пекло. Мама хотіла, щоб я повернулася додому, а у сестри була лише одна умова – розійтися з тобою.

Вона поглянула на мене і з її очей потекли сльози.

• Як я можу тебе покинути, Нік? – протерла очі, - я ж кохаю тебе, розумієш і не хочу більше втрачати!

Взяв її обличчя до своїх рук і притягнув до себе. Її миле обличчя нагадувало маленького янгола, що спустився з небес, щоб віднайти у моїй темній душі, хоча б краплинку світла. І їй це вдалося.

• І я кохаю тебе, мій янгол! – торкнувся її щоки. – Всім серцем!

Ніжний поцілунок закріпив наші почуття і нарешті вона посміхнулася.

• Гадаєш я правильно вчинила, що пішла з дому?

Вона шукала в мені відповіді на питання, які її хвилювали. В чомусь розумів її і боявся, щоб вона не пожалкувала.

• Розумієш, Вікусь, - взяв її за руку і поцілував, - все, що не робиться у нашому житті іде нам на користь. Я не можу сказати тобі, як ти вчинила – правильно чи ні, бо це вже сталося. Поживемо і тоді побачимо, наскільки це був правильний вчинок. Тому, не варто себе накручувати. Все владнається, от побачиш! А зараз, - поглянув на неї, - приготуємо щось повечеряти?

Вона погодилася і пішла до кімнати. Я положив куртку і взув капці. Зайшов до кімнати, щоб переодягнутися і натрапив на Віку, яка стояла у нижній білизні.

• Ой, вибач! – ніяково промовив, ніби вперше бачив оголену жінку і зачинив двері.

Від побаченого бажання повільно огорнуло мене і по тілу пробіглися мурашки.

• Можеш заходити! – почув її голос за дверима і ввійшов до кімнати.
• Вибач, не подумав, що ти переодягаєшся! – посміхнувся.

Віка почервоніла.

• Не хвилюйся, буває!

Думаю такі ситуації будуть у нас дуже часто. Ми пішли на кухню і готували пасту з овочами. Вона вправно господарювала, що іноді мені здавалося, ніби ця дівчина тут давно живе. І це мені подобалося. Ми розмовляли на всілякі теми, намагаючись оминути тему сім’ї. Але, потрібно було її підготовити до вечері з братом, яка має відбутися на вихідних. Коли присіли за стіл, відкоркував пляшку червоного вина і налив у два келиха.

• За нову мешканку! – підняв свій келих і посміхнувся до Віки.

Вона посміхнулася. Це означало, що все йде правильно.

Коли мили посуд, вирішив у неї запитати.

• Я знаю, що ще не час знайомити тебе зі своєю сім’єю, - перевів подих, - але чи не проти піти зі мною на вихідних на сімейну вечерю?

Віка зупинилася і задумалась. Її мовчання змусило мене занервувати, бо знав, що ще дуже рано для такого кроку.

• Гаразд! – поглянула на мене. – Я з радістю складу тобі компанію, якщо ти вважаєш це за потрібне.

Неначе камінь впав з плечей і на радощах поцілував її у щоку. Що ця дівчина робить зі мною?

Ні на яку близькість не смів навіть натякати, тож після завершення вечері розійшлися по своїх кімнатах. Не варто поспішати, адже тепер у нас буде стільки багато часу, щоб пізнати один – одного краще.

Закінчилося літо і наступила осінь. Перший день цієї золотої пори зустрів нас дощем. Вставати зовсім не хотілося, але потрібно було це робити. Сьогодні п’ятниця і перший день навчання у Віки. Потрібно відвезти її до універу, а самому час братися до роботи. Поки Віка була у мене, на кілька днів взяв відпустку, брат цьому не перечив, всі справи передав Стасові і ми змогли ці дні побути разом. Їй потрібна була підтримка, адже важко переживала сварку з рідними. Тож, влаштував їй кілька днів незабутнього відпочинку. Побували у різних фантастичних місцях, їздили на мотоциклі, смакували смаколики, а вечорами переглядали мелодрами, які я ненавидів, але заради неї змушував себе їх дивитися. І … деякі мені дуже сподобалися, особливо про поганих хлопців. Можливо у комусь я бачив себе! Всі ж поганці, зустрічають своє кохання і стають хорошими. Надіюсь, колись таким буду і я, тільки розірву всі зв’язки з Дмитром і моє життя почне налагоджуватися. Тоді, мама Віки та сестра не будуть бачити у мені бандита, а простого хлопця з чистою душею та щирим серцем. Саме таким, я хочу бути. У кожного ж з нас є своє темне минуле і погані вчинки, варто тільки знайти час, щоб них позбутися.