Глава 24

• Яка зустріч! – промуркотіла Жанна, котра вийшла зі спальні.

Крізь легкий халат виднілися всі її принади, але мені давно було байдуже.

• Що ж ти, Шал не сказав, що у нас будуть гості?

Поглянув на Віку і взяв її за руку. Вона дивилася на мене повними очима сліз, але потрібно було їй дати зрозуміти, що це підстава Жанни.

• Ходімо на кухню!
• Я з вами! – посміхнулася Жанна.

Ми не звернули уваги на її слова. Зачинив за нами двері і сказав Віці, що все їй поясню.

• Дай мені кілька секунд і ми про все поговоримо. Гаразд?

Вона сиділа на стільчику і дивилася в вікно.

Жанна дуже мене розлютила. Тому, іншого виходу у мене не було.

Вийшов до неї і міцно схопив за руку. Вона кричала, пручалася, але мені було всеодно. Відчинив вхідні двері і викинув її за двері.

• Шал, ти скотина! – кричала на весь поверх. – Ненавиджу тебе! Заблокував мої рахунки, проміняв на цю шмаркачку, а тепер ще й викинув з квартири. Куди ж мені іти?

Знову відчинив двері і кинув решту її речей.

• Мені байдуже! Ще раз тут з’явишся – тебе знайдуть в лісі. Зрозуміло? Забирайся звідси!

Я лютував. Вона зрозуміла, що не варто ще щось говорити і пішла, щось там вуркочучи.

Віка! Зайшов на кухню і одразу ж наблизився до неї.

• Не хочу нічого тобі пояснювати. Прошу лише про одне – вір мені! – присів біля неї і положив голову їй на коліна. – Ця жінка не варта, щоб про неї говорити. Після твого від’їзду я назавжди викреслив всіх жінок зі свого життя. Жанни давно не було. Не розумію, що на неї найшло – обійняв її і поцілував руку.

Вона ніжно гладила моє волосся і мовчала. А потім різко промовила:

• Можливо вип’ємо чаю?

Зрадів!

• Поставлю чайник! – підійшов до плитки і ввімкнув її. Налив води і поглянув на неї. Віка спостерігала за мною і це мене дивувало. – Ти щось хочеш запитати у мене?

Вона підійшла до мене і поглянула в очі.

• Скільки років ти зустрічався з нею? У вас було все серйозно?
• Ти дійсно хочеш поговорити про це? – притягнув до себе і поцілував у щоку.
• Так! Думаю варто це зробити, щоб зрозуміти на скільки вона важлива була для тебе.

Голосно засміявся.

• Тут немає про кого говорити.

Присів на стільчик і посадив її собі на коліна.

• Розумієш, є такі типи жінок, котрі ладні на все заради грошей. Вони не створені, щоб мати сім’ю, дітей – головне знайти «ходячого гаманця». Ось до такого типу і належала Жанна. Вона надавала мені свої послуги, ти зрозуміла у якому плані, а я – за це щедро платив.

Вона здивовано поглянула на мене. Спочатку промовчала.

• Тобто, Жанна – проститутка?

Тут я вибухнув від сміху.

• Можна сказати, що і так. Але, певний період вона була тільки зі мною. У нас були – вільні стосунки, щось типу такого.
• Зрозуміло! Секс без зобов’язань, так?
• Розумничка!

Вона обвила мою шию руками і поцілувала. Тепер остаточно лід розтанув.

• А до якого типу жінок, якщо ми про це заговорили, належу я?

Це запитання мало не збило мене з ніг, якби в той момент стояв. Задумався!

Міцніше притягнув до себе і прошепотів їй біля вуха.

• Ти належиш до жінок, яких потрібно кохати до безтями і ніколи не відпускати від себе.

Мій поцілунок не забарився і ним хотів їй показати всю силу мого кохання. Дідько! Що ця дівчина робить зі мною? Куди зникли мої грубість, сила, отримувати те, чого бажаю? Віка змінила мене і такий я більше подобався собі.

Наші поцілунки ставали палкішими. Я бажав її! Тіло нило від бажання, але я змушував себе стримуватися, щоб не злякати її. Куртка Віки повільно опустилася додолу, моя шкірянка теж залишилася там ж. Мурашки немов навіжені бігали по тілу і адреналін в крові почав зашкалювати. Повільно опускався цілунками по її шиї, повільно заціловуючи кожен сантиметр її тіла. І…. закипів чайник!

Вона відійшла від мене і вимкнула плитку.

• Будем пити чай? – посміхнулася.

«Який в біса чай?!» – хотілося закричати.

Потер обличчя рукою і підійшов до шкафчика, де був чай. Потрібно привести себе в порядок!

• Присідай, ти мій гість, тому зараз буде чай! Ти можеш поки пройтися і оглянути мої апартаменти.

Моя квартира була доволі простора та затишна. Я купив її після смерті батька, вірніше він мені її заповів, але потрібно було заплатити брату, бо він також хотів її отримати. Але, щоб не було скандалів, я відмовився від своєї частки в будинку, тож за невелику суму викупив її у нього. Хоча це було не справедливо, але в той момент мені здавалося це був єдиний вихід, щоб вирватися з того зміїного кубла.

Віка пройшлася кімнатами і зупинилася навпроти мене.

• Доволі гарна і затишна квартира! Ти – молодець!