Глава 19

На що готова людина заради кохання? Та, на будь – що. Для двох закоханих немає перепон: ні відстані, ні часу, ні думки інших людей.

Ранок розпочався не з кави, як було раніше у нас з Олею, а з довгого монологу сестри. Вона розпиналася, намагаючись мені довести, що нам з Нікітою не варто зустрічатися, а я лише думала про нього. Він поїхав до лікарні і це було дуже добре, бо я бачила на скільки йому було боляче. Ще й досі на моїй шкірі відчувався запах його парфумів і мені хотілося опинитися зараз поруч із ним.

• Ти мене зрозуміла? – штурхнула мене в руку Оля.
• Так, звичайно! – зляканим поглядом поглянула на неї, а сама розуміла, що нічорта не слухала.
• Надіюсь, ти зробиш правильний вибір і мені не доведеться просити маму, щоб втрутилася.

Коли почула, що вона хоче про все розповісти мамі я захвилювалася. От, навіщо її турбувати? Вона думає, що у нас все гаразд, тож нехай би так і було, але Оля хоче все зіпсувати.

• Оль, навіщо замішувати сюди маму? – благальним поглядом поглянула на сестру. – Вона і так настраждалася з татом, а тут ще і я зі своїми проблемами, хоча їх такими не вважаю. Чому ти не можеш змиритися і дати шанс нам з Нікітою?

Відчула, як на очі почали навертатися сльози, але я їх щосили стримувала. Оля підійшла до мене і обійняла.

• Я повинна це зробити, заради тебе, дурненька. Ти мені ще подякуєш.

Злощасні сльози все ж вирвалися з очей і я заплакала. Мені було гірко від того, що Оля від свого не відступиться і мені потрібно буде з ним розійтися.

Ми присіли на стільчики і вона дала мені серветку.

• Вибач, що змусила тебе плакати. Я знаю, що ти розумна дівчинка і все зробиш правильно, тож змінимо тему, адже у тебе завтра особливий день. І… - вона побігла до кімнати і принесла мені якусь велику коробку.

Невідома річ, що знаходилася у ній  мене дуже сильно зацікавила і хотілося якнайшвидше дізнатися, що там.

• Розкривай хутчіш! – посміхалася сестра.

Одним рухом потягнула за червоний бантик і він сковзнув на підлогу. Піднімаю кришку, а там… сукня. Я взяла її і попрямувала до дзеркала. Вона була шикарна і мабуть, дуже дорога. Сукня була пудрового кольору з невеличким вирізом на грудях. Четвертинний рукав зроблений з прозорого фатину з візерунками. Сама ж спідниця не була приталена, а навпаки розліталася при ходьбі.

• Можливо варто приміряти? – промовила вона, коли я стояла біля дзеркала.
• Вже цим займаюся!

Зняла піжаму і одягнула її. Вона прекрасно лягла на талії і я виглядала в ній неймовірно.

• Ти така чарівна! Я знала, що вона тобі буде дуже личити!
• Дякую! – посміхнулася і обійняла її. – Такої краси ще у мене не було. Але ж вона напевне дуже дорога, тож можливо не варто було її купувати, Оль?

Сестра посміхнулася і змахнула сльозу, яка скочувалася з ока.

• Ти достойна такої краси! Так і повноліття буває тільки раз у житті, тому це мій подарунок тобі. А ще один сюрприз буде завтра.

Святкувати ми вирішили у нічному клубі, я ж тепер повнолітня, тому можна все.

У нас був вихідний, тож за хатньою роботою незчулася як наступив вечір. Сьогодні з Олею вирішили влаштувати відпочинок для дівчат. Замовили піци, суші і вирішили переглянути якийсь цікавий фільм. Довго вагалися який обрати: мелодраму чи бойовик (Олина фантазія), але все ж зупинилися на мелодрамі. Вмостилися зручніше і смакували їжу. У мене завібрував телефон. Повідомлення від Нікіти якраз прийшло, коли Оля вся в сльозах не могла відірватися від екрану і я в той момент вислизнула до ванної.

«Чекаю на тебе внизу» - написав у повідомленні. От, халепа! Як вийти на вулицю? Накинула куртку і підійшла до сестри.

• Я вийду за колою, гаразд?

Сестра змахнула рукою і обтерла заплакані очі, нічого не змігши більше вимовити. Не хотілося йому сьогодні розповідати про нашу розмову з сестрою, але обіцянку потрібно виконати. Тільки як це зробити, якщо твоє серце прагнуло зовсім іншого?

Вибігла на вулицю і помітила Нікіту, який стояв біля джипа. Одразу ж підбігла до нього і обвила руками шию.

• Привіт, Нік! – поцілувала.

Хлопець мило посміхнувся і відповів на поцілунок. Згадала, що мабуть роблю йому боляче, тому відпустила. Він не зрозумів мого жесту і знову притягнув до себе.

• Я скучив! – прошепотів біля вуха, коли торкався моєї щоки.

Сором’язливо опустила очі і притулилася до нього. Ми пішли до автомобіля, хоча повідомила, що у мене в запасі лише кілька хвилин.

• Ми з тобою не договорили, а я не хочу, щоб між нами були якісь таємниці, - промовив Нік і я уважно слухала.

Коли він розповідав, ставало дуже його шкода, адже ні батько, ні брат не дали йому права вибору, вони змусили його це робити. Тому, називати його бандитом я б не хотіла, він просто став жертвою обставин, а допомоги у той час не було від кого отримати. І це печально, адже у моїй ситуації підтримка прийшла від сестри, а у нього – навпаки, брат через біду, яка з ним трапилася  втерся в довіру і цим «приручив» його. Стосовно Жанни, коли він розповідав про неї я сильно ревнувала, а потім заздрила, що вона мала змогу бути з ним постійно, коли це було йому потрібно. І по закінченні цього монологу зрозуміла одне, що я дійсно закохана у нього. Він, немов чарівник причарував мене і я не могла повірити у те, що такий хлопець, як Нікіта зацікавився мною, але коли розповім йому про себе, боюсь, що він не захоче більше спілкуватися і покине.

• Ось і вся моя історія, - з іронією в голосі промовив. – Не злякалася?