Глава 4

Увійшовши до квартири, одразу ж попрямував до ванної. Відчуття яке несподівано прокралося до мого серця, дедалі сильніше розросталося в ньому, неначе маленька зернина, яка прагнула швидко заповнити і змінити доволі сумне і пусте місце. А моє серце і насправді було настільки пустим, що цьому паростку якраз тут потрібно прижитися. Щоб якось хоч трохи забутись, ввімкнув душ, в надії, що ці спогади просто змиє вода. Крапельки води, немов струмочки стікали по тілу, утворюючи на ньому безліч невидимих мурашок. Я заплющив очі і намагався ще раз уявити це крихітне створіння. Коли, допомагав їй сісти на мотоцикл одразу ж відчув, яка вона легенька, немов пушинка. А її милі очі, що немов магніт притягували до себе. Від цих спогадів, мене охопило невимовне бажання ще раз зустрітися з цією дівчиною. Вона поглинула мене своєю чистотою і світлом.

Вимкнувши воду, підійшов до дзеркала і обтерши пару, якою воно було повністю покрито поглянув на своє відображення.

• Я такого від тебе не очікував, Шал! – посміхнувся. – Закохатися в незнайомку? Так, грізний вовк, покохав  невинне ягня. І що з цього вийде?

Вийшовши з душу, попрямував до спальні. Повернувшись вночі, вирішив не їхати до котеджу, а заночувати у своїй квартирі. Так і бажання бачити те зміїне кубло просто не було. Шкода тільки Мишка, який росте у тій важкій атмосфері, а він і справді дуже світлий і добрий хлопчина. Тільки з такими родичами, виросте таким ж.

• Привіт! – посміхнулася до мене Жанна, яка оголена чекала в ліжку. – Не чекав? А я хотіла зробити тобі сюрприз.
• Звідки дізналася, що я буду тут? – здивовано запитав у жінки.
• Напевне, інтуїція! – встала і підійшла до мене.

Своїм апетитним тілом, вона торкнулася мого оголеного торсу і цим неабияк зваблювала мене.

• Я знаю, як звуть твою інтуїцію. Стас? – поглянув на неї і примружив очі, коли вона губами торкнулася моїх губ.
• Яка тепер різниця, а? – прикусила мою губу. – Ти не радий, що я тут?

Я нічого не відповів, а швидко підкинув її на руки і поніс до ліжка.

З Жанною ми познайомилися кілька місяців тому. Вона працює в тату салоні, от і побачилися там, коли я наносив ще один малюнок. Так, я люблю такі фішки на тілі. Маю їх декілька, хоча немає такого божевільного плану забити ними все тіло. Своє перше тату, набив, коли померла мама. Це був вовк одинак на лівому плечі, який виє на місяць, саме ним я тоді себе відчував. Далі невеличке тату на спині, на правій лопатці і незрозумілі лінії і завитки на лівій руці. Мишко дуже любив водити по них пальцем. Для нього це був немов би лабіринт із тунелів.

***

Будильник задзвенів на всю кімнату. Я швидко підвівся і поглянув на телефон. Час прокидатися! Жанна перевернулася на інший бік і сонного застогнала. Я ж поспішив до ванної кімнати, бо завдання вже давно чекало на мене.  Хтось запитає, чи кохаю я цю жінку? Нехай відповідь буде і жорстокою, але - ні. Нам просто добре проводити разом час. Я підкидаю їй грошенят і вона цим дуже задоволена. Ось, такі вони стосунки без обов’язків. Так і матір’ю своїх майбутніх дітей я її не бачу.

Одягнувши сіру футболку і чорні джинси, попрямував до дверей, залишивши на нічному столику кілька купюр.

• Зачинеш за собою! – гукнув жінці, яка протирала очі від сну. – Ключі..
• Залишу в скриньці! – доповнила мене.

Зачинивши за собою двері, при виході з багатоповерхівки, одразу ж набрав Стаса.

• Вибач друже, що так рано турбую. Вчора не мав змоги перетелефонувати ще раз, тож що там з нашим клієнтом?
• Привіт, Шал! – позіхнув в слухавку Стас. – Вся інформація зібрана і буде чекати на тебе в офісі.
• Добре. Чекаю!

Завів мотоцикл, одягнув шолом і помчав на своє робоче місце. Офіційно я працював в офісі батька, а потім у брата. Такий собі, начальник охорони, щоб ні в кого не виникали якісь незрозумілі питання і підозри щодо мене. Зранку шосе давало змогу мчати на зручній для мене швидкості, так саме мчати, тож розігнавшись на повну силу, мій мотоцикл пронісся по дорозі немов ракета. Від такого руху кров у жилах, немов лава з вулкана рознеслася по всьому тілу. Така собі невеличка порція адреналіну. Тож, до офісу дістався за декілька хвилин, хоча жив на іншому кінці міста. Припаркувавши мотоцикл, піднявся по сходинках, де мене зустрів охоронець Павло.

• Доброго ранку, Нікіта Вікторович. Щось, Ви сьогодні рано? – посміхнувся до мене молодик.
• Привіт, Павле. Потрібно трішки попрацювати, бо вчора не мав на це часу.
• Знову хтось важливий? – подивився на мене.
• Можливо, можливо.

Весь персонал з охоронців я самостійно підбирав на службу. Тому, майже всі хлопці були в курсі наших справ. Хоча, дещо і вони не повинні були знати. Лише Стас, мав доступ до всієї інформації.

Ввійшовши до кабінету, помітив на столі теку з документами. Одразу присів, щоб вивчити її. Ознайомившись з усіма паперами, пішов до автомату і зробив собі каву. Працівники повільно сходилася на свої робочі місця. Тож, офіс  починав оживати.

Діставшись до свого місця, задумався. Чим цей чоловік так не вгодив братові? У нього ж був лише невеличкий бізнес з кількох аптек, що він може зробити такій могутній імперії Дмитра Вікторовича? Але, завдання є завданням. Допивши каву, набрав Стаса, але він якраз вже був біля мого кабінету.

• Доброго ранку ще раз! – привітався чоловік і вмостився на сусіднє крісло.
• Доброго! – пожав йому руку. – Час збиратися і до справи!
• Ти серйозно? – здивовано поглянув на мене. – Можливо вип’ємо хоча б кави?
• Вибачай, але немає на це часу. Так і кави, я вже випив. Тож, вибач, хто рано встає, ну ти зрозумів, що далі.
• Звичайно ж ! – важко підвівся він з крісла і поволі поплентався за мною.