Глава 48

Через мить руда знову з'явилась. Вона стояла у фартушку на задніх лапках і котила візочок із бомбочками і ручними оприскувачами. Лісяка пройшлася через усе поле по периметру, пояснюючи поліцейським, як користуватися засобами самооборони.

— А що це ви там таке робите?! – запитала зі шпилю біла видра.
— Роздаємо воду, – відповів тато, – Ми готові вислухати твою пропозицію і прийняти активну участь в обговоренні. Розкажи нам про плюси та мінуси такого рішення.

Під ці слова Хранитель звеліла нашій дружній компанії пробиратись до корпусу школи.

— Яке ще зілля потрібно варити? – з підозрою запитав Ромка, – Я, щоб ви знали, в кулінарії повний нуль.
— Ніхто тобі й не пропонує його варити. Це справа Лісяки, – відізвалась я.
— Яка у вас крута лисичка, – підтримав бесіду Алекс.

«Рекомендую не хвалити її дуже часто, а то розліниться і замість ефективного зілля вийде супь», – застерегла книжка від необдуманих вчинків.

— Я люблю компліменти, – відрізала пухнаста, – Хлопці, хочете політати?
— Хіба це можливо? – з недовірою в голосі промовив Ромка.
— Нашого існування, як доказу можливості польотів, тобі недостатньо? – хитро посміхнулась я.
— Я радий, що в нашому місті є такі гарні дівчата, як ти...
— Ромео, твоя нав'язлива увага може не сподобатись пані Вишні, – по обличчю Алекса сковзнув незрозумілий вираз, – Сьогодні дива відбуваються на кожному кроці, та чому кохання з першого погляду в супергероїні повинно виникнути саме до тебе?
— Тебе випадково не покусала наша завучка з виховної роботи? Бутерброд в якості оплати не кинув, от тепер маєш, – Ромка дивно поглянув на кращого друга.
— Достатньо теревенів! Потрібно подумати про майбутнє! – проголосила Лісяка.
— І як ми будемо літати? – баба Зіна нарешті подала голос.
«Вашою мітлою ми точно користуватись не будемо. Хі-хі-хі!», – прокоментувала книжка.

Несподівано до нас підбігла журналістка з відомого телеканалу разом з оператором, який весь час знімав все, що відбувалося на стадіоні. Звичайно, вони не могли оминути увагою супергероїню, заважаючи їй відправитися на подвиги.

— Доброго дня. Можна взяти у вас інтерв’ю? Я журналістка телеканалу НН — Орися Загорянська. Ми завжди доносимо до глядачів найсвіжіші новини, – ще й її запитань мені не вистачало для повного щастя.

Книжка показала нам малюнок акули, в серце якої вп’ялось скривавлене перо. Внизу під малюнком красувався напис: «Тікаймо!»

— Ви можете розповісти, що тут насправді відбувається? – молода енергійна репортерка театральним жестом обвела стадіон.
— Нам вже час діяти, – Лісяка чкурнула з місця подій.
— Я відповім на ваші питання, – сказала баба Зіна.
— Ви директриса?
— Вона он там, – махнула охоронниця, – На вишці з кальмаром теліпається.
— Тоді завуч?
— Одна завуч ховається у спортзалі, інша – бігає в подобі вовчо-кролиці і вимагає ковбасу, а фізрука хтозна де чорти носять. Я тільки охоронниця, – таку розмову ми почули, покидаючи місце словесної баталії. Біля стіни наставниця роздавала хлопцям артефакти для польотів і наказувала підніматись на дах. Коли ми дружно приземлились на даху, лисиця швидко начаклувала казани і необхідні інгредієнти.

— Охороняйте мене, поки я готую рятувальне зілля! – проголосила Кусяка і змусила хлопців перебирати різні суміші і нарізати інгредієнти.
— Мені аж страшно змішувати такі дивні інгредієнти, – намагався відволіктися Ромка, наливаючи в казан воду зеленкуватого кольору.
— Нічого, якщо можна зварити зілля, яке всіх порятує, я готовий змішувати тут усе хоч до півночі, – Алекс швидко шинкував якийсь фіолетовий корінь.
— Припиніть розмови! – прикрикнула на новоприбулих робітників Кусяка.
— Зілля точно ефективне? – запитала я, – Чи можливі побічні дії?
— Воно точно подіє на людей, перетворених у монстрів зовсім нещодавно, — відповіла хвостата.
— Ти випробовувала його на Зубастику?
— Так.
— Я розумію, що він перетворений давно і не зовсім нормальна людина, як і всі інші члени передового загону. Закляття перетворення на нього діяло уже давно, але ж він і без того метаморф. Виявлені якісь побічні ефекти? – нарешті сформулювала свою думку я.

— Поки що немає, але вони очікуються. Нам із книжкою здається, що через три-чотири дні Зубастик знову поверне бойову форму. Зараз він нормальний метаморф без маніакальних нахилів. Але що буде далі... — Лісяка багатозначно замахала хвостом. Цей рудий пуховик так добре вмів підкреслювати сумніви хазяйки, що більшого й не потребувалось.

— Значить, якщо передовий загін з'явиться, то його потрібно схопити і помістити в твоєму будинку?
— Для цього прекрасно підійде поліцейський відділок, – заперечила мої слова Кусяка, — Вже все й так стрімко розвивається, і ніяких секретів від суспільства не залишилося. Ти тільки поглянь, що робиться навколо.

Я глянула вниз і отетеріла. Монстри заполонили увесь стадіон і завивали пісні, закликаючи Володаря прилетіти до них. Вони раз за разом намагалися прорвати три захисних кола поліцейських, але ті заледве стримували атаку за атакою.

— Зрозуміло, – відповіла я, відступивши до казанів із зіллям, що продовжувало кипіти.

— Зараз головне виграти битву. Тому швиденько готуємо велику порцію зілля, щоб розчаклувати всіх оцих монстрів. Уявляю, як злякається Грибок, коли опам’ятається від впливу цукерок. Отоді то й доведеться віддирати його рученята прямісінько від вишки.

Хлопці тим часом почали закидати інгредієнти в казани під керівництвом наставниці, яка контролювала всі процеси. Коли зілля було майже готове, з установки залунав голосний крик видри, посилений рупором:

— Ми вже домовились про видачу нашій армії смоктальних гачечків на два Нових роки і два Різдва! Уточнюю: на 25 грудня і на 1, 7 і 14 січня! А вони щось баламутять на даху школи! От зрадники!!! — вона від такої несправедливості аж лапками почала притупувати.