Глава 27

Ми опинилися у вітальні Лісяки-Кусяки, але правильніше, я б сказала перенеслись у старовинний музей чи королівський палац. Скільки ж коштів вклала Хранитель в облаштування такої пишної лисячої «нори»? Якщо мене вразило оздоблення ванної кімнати та їдальні, то вітальня мене просто шокувала розмірами і пишністю.

Могла поклястися, що підлога і стіни зроблені зі справжнього мармуру. При  цьому, стіни додатково прикрашала ліпнина та ткані гобелени. Для комфорту на підлозі був розстелений килим з рослинним орнаментом. Погляд зачепився за величезну кількість дзеркал у старовинних позолочених рамах та картин з античними мотивами. Додатково освітлювала кімнату кількаярусна люстра з кришталевими підвісками, хоча світла і без того було достатньо, адже воно проникало через високі вікна. Також у вітальні красувався масивний камін, над яким помітила данину сучасності – плазмовий телевізор.

Важкі темно-червоні оксамитові портьєри із золотистою бахромою створювали гармонію з такою ж самою за кольором оббивкою меблів. Дивани і крісла на вигнутих ніжках із позолоченими підлокітниками так і манили відпочити від напруженого супергеройського дня. Але чомусь Ліссі вирішила точно не дотримуватися канонів стилю бароко і втелющила прямісінько у центрі вітальні невеликий грайливий фонтанчик, який жебонів веселу пісеньку.

Володарка покоїв граційно застрибнула на один із розкішних диванів, а книжка приземлилась на підставку, котра матеріалізувалась з повітря. Я із задоволенням простягнулася у кріслі, адже вже не мала сили рухатись. Раптом переді мною і Хранителем виникло по столику із солодощами та фруктами, якраз те, чого мені не вистачало останнім часом.

Книжка, відлежавшись на підставці, підлетіла до мене і надрукувала:

«Почнемо розмову», — запропонувала паперова, відкриваючи наше таємне зібрання.

Я ствердно кивнула, очікуючи пояснень того, що дійсно відбувалося в магазині.

— Лісяко, з якої причини ти вирішила забрати бандита собі? Не легше здати в поліційний відділок? – це питання найбільше хвилювало останнім часом.

— Якщо починати пояснення, то з кулі.

— На вигляд звичайнісінька куля. Що з нею може бути не так?

— Миколко, це спеціальна куля для вбивства таких, як я. Від звичайних куль я відмахуюся хвостом, та навіть від мого хутра вони відлітають рикошетом. Я відчуваю руку профі, давно таких не зустрічала, - слова наставниці не розкривали і сотої долі глибини небезпеки, що загрожувала рудій нахабі.

— Можна більше конкретики? – попрохала я, завмираючи від поганого передчуття.

— Гарна ідея, – фиркнула руда, змахнувши хвостом.

Яке ж було моє здивування, коли посеред палацового інтер’єру розвернулася збільшена проекція кулі. Яскрава картинка передавала всі дрібниці, відкривши переді мною дійсно жахливу конструкцію – всю поверхню кулі вкривали гострі виступи і якість гачки.

— Лісяко, коли куля зависла у повітрі там, у магазині, я встигла її роздивитися. Чомусь вона мені здалася гладенькою, без ніяких дивних виступів, – мій голос затремтів від хвилювання.

— Звичайно, не бачила. Коли куля потрапляє у шкіру, м’які тканини чи органи, от тоді цей «подаруночок» вилазить назовні. 

Поки Хранитель розповідала, зачарованим поглядом роздивлялася зміни у проекції. Куля перебувала у постійному русі, трансформувалася, наїжачувалася голками.

— Так, роздивляйся уважніше, щоб знати, з чим маємо справу. Наш злодій скористався новинкою – кулею з голками, на які з допомогою лазера нанесені руни проклять. Коли я просканувала кулю магічним зором, то й помітила цю підставу.

Книжка не могла мирно дрімати на підставці, вона емоційно захлопала сторінками:

«Наш великий злодій не зупиняється. Він кожного разу використовує все новіші знаряддя для нашого знищення. Нас не злякаєш, ми готові битися!»

Я вхопила зі столика персик, насолоджуючись його пахощами і смаком. Супергероїням теж хочеться гарненько перекусити перед наступним боєм. А то, щось мій розум виявився занадто перегруженим інформацією. От коли вчити ті кляті уроки, якщо світ летить шкереберть?

Тим часом Лісяка-Кусяка продовжувала лекцію:

— Миколко, пригощайся чим забажаєш, але не забувай уважно мене слухати. Ці знання можуть врятувати життя не тільки тобі.

— Коли подібна куля потрапляє в тіло, то не припиняє рухатись. Це обумовлено її конструкцією і дією спеціальних магічних заклять. З нею відбувається наступне. Дивись.

Проекція кулі за бажанням наставниці почала жахливу трансформацію. Вона, ніби огидна квітка із металу, почала розкривати наїжачені пелюстки. Переді мною постало дещо, повністю втикане голками різної товщини і довжини. З одних голок виростали інші, які продовжували ділитись на все менші і менші.

— Не забувай, що ця куля не тільки розкривається в тілі, а й продовжує крутитись, стріляючи голками навсібіч і випорскуючи отруту з пелюсток.

— Йой! – я заледве не впустила на підлогу недоїдений персик. Їсти щось зовсім перехотілося, навіть найсоковитіші плоди перестали викликати апетит.

— Проте це ще не все, – додала мені дрижаків Хвостоковбаса.

— Та куди ще більше? – мене все дужче дивувала вигадливість супротивника, який вирішив звести нашу команду зі світу ще до вирішальної битви.

— Придивись уважніше до квітки, – порекомендувала Рудість.

Я встала і підійшла ближче до проекції, вдивляючись у пелюстки. І помітила дещо дивне. У заглибині, де повинна міститись серединка квітки, червоним пульсувало ядро.

— Навіщо … — мізки в передчутті поганих звісток відмовлялися сприйняти побачене.

— Після того, як вся отрута і голки потраплять у жертву, квіточка просто-напросто вибухне. Якраз у її серединці сконцентрована вибухівка, – лисиця закінчила мінілекцію, спостерігаючи за моєю реакцією.

Але в мене з’явилось набагато більше питань, ніж раніше. Дивна історія в магазині і бандити з жахливими набоями для зброї.

— Ліссі, ти обіцяла пояснити, хто такий цей впійманий тобою бандит. Як ти могла відчути, що з ним щось не так? Інших же грабіжників ти залишила поліції, – я стала в улюблену позу Горпини Микитівни, коли вона дає комусь словесної прочуханки – руки в боки і вбивчий погляд на опонента.